Ксанакс побічні ефекти. Ксанакс: інструкція із застосування

В даний час існує велика кількість лікарських препаратів, що надають стимулюючу дію на психіку людини і у разі неправильного застосування, що викликають наркотичне сп'яніння, а при регулярному використанні та сильну залежність. До таких ліків відносять Ксанакс чи Алпразолам. В даний час пробрести в Росії ці ліки не можна, але за рецептом продаються його аналоги. За кордоном ксанакс має велику популярність, тому що допомагає зняти тривожність, усунути панічні атаки. Не слід забувати і те, що не всі таблетки лікують. Безконтрольний, а тим більше без особливих показань прийом сильнодіючих препаратів, що впливають на психіку, може завдати шкоди здоров'ю. Ксанакс належить до групи про аптечних наркотиків.

Ксанакс – це препарат-транквілізатор, який використовують для терапії невротичних станів, що характеризуються:

• погіршенням емоційного стану;
• постійним занепокоєнням та почуттям страху;
• поганим сном.

За допомогою цих ліків знімають депресію, м'язові судоми, тривогу. При цьому препарат повинен призначатися лікарем дуже обережно, починаючи з найменшої дози.

Побічні ефекти

Незважаючи на те, що в деяких випадках Ксанакс є дуже ефективним лікарським засобом, що дозволяє привести свою психіку в нормальний стан, він має багато побічних дій. І якщо ліки привезені з-за кордону та інструкція про його застосування написана іноземною мовою, виникає небезпека неправильного дозування.

По-перше, він викликає сонливість та уповільнює реакцію. Дуже небезпечно використовувати Ксанакс, якщо далі потрібно самостійно керувати автомобілем або працювати на висоті. Так само ліки можуть стати причиною дезорієнтації у просторі та порушенні координації рухів.

По-друге, цей транквілізатор може викликати ейфорію, втрату почуття небезпеки, і, як наслідок, неадекватне сприйняття дійсності.

По-третє, передозування препарату проявляється у вигляді галюцинацій, появи почуття страху, спалахів агресії та суїцидальних бажань.

Проте, побічні ефекти Ксанакса негативно позначаються як на психіці людини, а й у його фізичному стані. До них відносяться:

1. Погіршення роботи печінки.
2. Розлад кишечника.
3. Рясне виділення слини.
4. Нудота.

Ксанакс як наркотик

Більшість транквілізаторів використовуються наркоманами для занурення у стан ейфорії та ілюзорний світ. Не виняток і Ксанакс. Його використання без рекомендації лікаря та у суворій відповідності до встановленого дозування призводить до сильної фізичної та психічної залежності. Для розвитку залежності достатньо трьох місяців. І тоді самостійно відмовитись від вживання ліків вже буде неможливо. Навіть у випадках, коли людина вживає Ксанакс на лікування будь-якої хвороби, і спостерігається звикання, не можна різко припиняти використання препарату. Це може спровокувати сильну депресію та гострий психоз.

Ксанакс та алкоголь

Ксанакс та його аналоги не можна категорично змішувати з алкоголем. Їхня взаємодія призводить до галюцинацій, пригнічення свідомості, і навіть лікарської коми.

Тільки лікар може допомогти впоратися із залежністю від ліків та убезпечити організм хворого від побічних ефектів.

У цій статті можна ознайомитись з інструкцією щодо застосування лікарського препарату Ксанакс. Представлені відгуки відвідувачів сайту - споживачів цих ліків, а також думки лікарів фахівців щодо використання Ксанакса у своїй практиці. Велике прохання активніше додавати свої відгуки про препарат: допомогли або не допомогли ліки позбавитися захворювання, які спостерігалися ускладнення та побічні ефекти, можливо не заявлені виробником в анотації. Аналоги Ксанакса за наявності структурних аналогів. Використання для лікування тривоги, депресії, підвищеної дратівливості у дорослих, дітей, а також при вагітності та годуванні груддю. Склад та взаємодія препарату з алкоголем.

Ксанакс- має анксіолітичну, седативну, міорелаксуючу дію.

Зв'язуючись із бензодіазепіновими та ГАМКергічними рецепторами, викликає гальмування лімбічної системи, таламуса, гіпоталамуса, полісинаптичних спинальних рефлексів.

склад

Алпразол + допоміжні речовини.

Фармакокінетика

Після прийому внутрішньо швидко абсорбується із ШКТ. Зв'язування із білками плазми становить 80%. Проходить через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ) та плацентарний бар'єр, проникає у грудне молоко. Метаболізується у печінці. Виводиться переважно нирками. Повторне призначення з інтервалом менше 8-12 годин може призводити до кумуляції.

Показання

• тривожні стани та неврози з почуттям тривоги, напруги, занепокоєння, дратівливістю, погіршенням сну, соматичними порушеннями;
• змішані тривожно-депресивні та невротичні реактивно-депресивні стани, що супроводжуються зниженням настрою, втратою інтересу до навколишнього, психомоторною ажитацією, порушенням сну, зниженням апетиту, змінами маси тіла, соматичними скаргами, порушеннями пізнавальної діяльності, суїцидальними думками (відчуття винні енергії;
• при соматичних розладах, алкогольному абстинентному синдромі, функціональних та органічних захворюваннях (серцево-судинних, дерматологічних, ШКТ);
• панічні стани (у поєднанні чи без фобічної симптоматики);
• напади паніки та фобії при агорафобії.

Форми випуску

Таблетки 0,25 мг та 0,5 мг.

Таблетки пролонгованої дії 0,5 мг та 1 мг (Ксанакс Ретард).

Інструкція із застосування та режим дозування

Всередину оптимальну дозу встановлюють індивідуально залежно від ступеня тяжкості симптоматики та вираженості клінічного ефекту. Збільшення дози краще здійснювати за рахунок прийому більшої кількості препарату увечері (перед сном). Загалом, хворим, які раніше ніколи не лікувалися психотропними препаратами, потрібні нижчі дози. Літнім та ослабленим хворим рекомендується приймати менші дози алпразоламу, оскільки передозування може спричинити розвиток надмірної седації або атаксії. Рекомендується періодично заново оцінювати стан хворого з уточненням дози алпразоламу.

Як правило, звичайна доза є достатньою для більшості пацієнтів. Якщо пацієнту потрібна більш висока доза, збільшення дози слід проводити з обережністю, щоб уникнути побічних ефектів.

Тривалість терапії: до 6 місяців – при тривожних та депресивних розладах; до 8 місяців – при лікуванні панічних розладів.

Зменшення дози препарату слід проводити поступово (можливий розвиток синдрому відміни або абстиненції). Рекомендується зменшувати щоденну дозу не більше ніж 0,5 мг кожні 3 дні. У деяких випадках потрібне повільніше зниження дози.

Побічна дія

• головний біль;
• запаморочення;
• сонливість;
• порушення сну;
• стомлюваність;
• порушення пам'яті;
• депресія;
• м'язова слабкість;
• тремор;
• розлади координації;
• атаксія;
• зміни маси тіла;
• диспепсія, анорексія;
• дистонія;
• жовтяниця;
• зниження лібідо;
• дисменорея;
• нетримання чи затримка сечі;
• розлади зору;
• дратівливість;
• галюцинації;
• ворожість та агресивність поведінки (частіше при зловживанні алкоголем, наркотиками, при прийомі ін. психотропних засобів);
• звикання (особливо при алкоголізмі, токсико-або наркоманії);
• лікарська залежність;
• абстинентні явища (при різкій відміні препарату).

Протипоказання

• гіперчутливість;
• психотичні депресії (не ефективний);
• вагітність (особливо 1 триместр);
• дитячий підлітковий та юнацький вік (до 18 років);
• захворювання щитовидної залози (таблетки 0,5 мг)

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Ксанакс протипоказаний при вагітності (особливо у 1 триместрі).

На період прийому жінки, що лактують, повинні відмовитися від грудного вигодовування.

Застосування у дітей

Протипоказаний дітям та підліткам віком до 18 років (досліджень щодо ефективності та безпеки застосування препарату Ксанакс у осіб віком до 18 років не проводилося).

особливі вказівки

З особливою обережністю застосовують при порушенні функції печінки та нирок, тяжких депресіях, суїцидальній налаштованості, панічних розладах.

Щоб уникнути синдрому відміни (абстинентних явищ), лікування припиняють поступово, знижуючи дозу не більше, ніж на 0,5 мг кожні 3 дні.

Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами

Лікарська взаємодія

На тлі ампренавіру блокується біотрансформація, збільшується концентрація алпразоламу в плазмі, посилюється активність та ризик прояву токсичності.

Потенційний ефект підвищення концентрації в плазмі алпразоламу (метаболізм якого здійснюється через CYP3A4) слід брати до уваги при одночасному призначенні алпразоламу з апрепітантом.

Повинно проводитися ретельне клінічне відстеження випадків пригнічення дихання та/або тривалого седативного стану під час одночасного застосування боцепревіру з внутрішньовенним введенням алпразоламу. Необхідна корекція дози Ксанаксу.

На тлі вальпроєвої кислоти посилюється пригнічення центральної нервової системи.

Посилює (взаємно) з Галоперидолом пригнічення ЦНС; при поєднаному призначенні потрібна обережність.

Підсилює (взаємно) з діазепамом пригнічення ЦНС, підвищує ризик апное (при внутрішньовенному введенні).

На тлі алпразоламу збільшується концентрація у плазмі, знижується кліренс та/або Vss дигоксину, зростає ризик прояву токсичності.

Можливе посилення ефекту з Ділтіаземом; при поєднаному призначенні потрібна обережність.

Ітраконазол як інгібітор CYP3A4 уповільнює біотрансформацію, значно знижує кліренс, збільшує концентрацію алпразоламу у плазмі, посилює ефекти, у т.ч. побічні; спільне застосування протипоказане.

Посилює (взаємно) пригнічення ЦНС із Карбамазепіном.

Кетоконазол як інгібітор CYP3А може значно знижувати кліренс алпразоламу; спільне застосування протипоказане.

Повідомлялося про розвиток галюцинацій при прийомі кеторолаку у вигляді таблеток у пацієнтів, які приймають Ксанакс.

Одночасне застосування кларитроміцину (у складі набору таблеток та капсул кларитроміцин + лансопразол + амоксицилін) з алпразоламом (метаболізується ізоферментом CYP3A) протипоказане.

Посилює (взаємно) пригнічення ЦНС із Кодеїном.

Посилює (взаємно) седативний ефект Метоклопраміду.

При поєднаному застосуванні розторопші плямистих плодів екстракт, що інгібує систему цитохрому Р450, може посилити ефект Ксанакса.

Посилює (взаємно) ефект Трамадолу; при поєднаному призначенні зростає ризик розвитку судомних нападів.

Посилює (взаємно) пригнічення ЦНС Фенобарбіталом.

Флуконазол як інгібітор CYP3A уповільнює біотрансформацію та знижує кліренс; спільне призначення не рекомендується.

Спільне застосування алпразоламу та флуоксетину призводило до підвищення рівня алпразоламу в плазмі та зниження психомоторної активності.

Посилює (взаємно) пригнічення ЦНС Хлорпромазином та Хлорпротиксеном; при поєднаному призначенні потрібна обережність.

Уповільнює елімінацію еритроміцину; при поєднаному призначенні потрібна обережність.

На тлі алпразоламу посилюється дія на ЦНС етанолу (алкоголю).

Аналоги лікарського препарату Ксанакс

Структурні аналоги по діючій речовині:

• Алзолам;
• Алпразол;
• Алпрокс;
• Золомакс;
• Кассадан;
• Ксанакс ретард;
• Неурол;
• Фронтін;
• Хелекс.

Аналоги з фармакологічної групи (анксіолітики):

• Адаптол;
• Анвіфен;
• Атаракс;
• Афобазол;
• Бромазепам;
• Валіум Рош;
• гідроксизин;
• Грандаксин;
• Діазепам;
• Діазепекс;
• Діапам;
• Іпронал;
• Лексотан;
• Лібракс;
• Лоразепам;
• Лорам;
• Лорафен;
• Мебікар;
• Мезапам;
• Мексиприм;
• Мексифін;
• Мерліт;
• Міоластан;
• Напотон;
• Нейрофазол;
• Нобритем;
• Нозепам;
• Ноофен;
• Оксазепам;
• Реланіум;
• Реліум;
• Седуксен;
• Сибазон;
• Тазепам;
• Тіноть;
• Тенотен дитячий;
• Тофізопи;
• Феназепам;
• Фенібут;
• Еленіум;
• Елзепам.

За відсутності аналогів ліків за діючою речовиною, можна перейти за посиланнями нижче на захворювання, від яких допомагає відповідний препарат, та переглянути наявні аналоги з лікувальної дії.

склад

В одній таблетці міститься алпразоламу 0,25 мг.

допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза (Е460), лактоза, крохмаль, докузат натрію + бензоат натрію (Е211), колоїдний кремнію діоксид (Е551), магнію стеарат

Опис

Білі двоопуклі еліптичної форми таблетки з написом «Upjohn 29» на одній стороні та насічкою на іншій стороні.

Фармакологічна дія

Лікарські засоби, що впливають на ЦНС, класу 1,4-бензодіазепінів, імовірно роблять свою дію шляхом зв'язування зі стереоспецифічними рецепторами центральної нервової системи. Їхній точний механізм дії невідомий. З клінічної точки зору всі бензодіазепіни надають дозозалежну пригнічуючу дію на центральну нервову систему, що варіює від легкого порушення виконання тестових завдань до гіпнозу.

Фармакокінетика

Всмоктування

Алпразол повністю абсорбується після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація в плазмі досягається в межах 1-2 годин після прийому препарату. Концентрації препарату в плазмі пропорційні прийнятій дозі. У дозовому діапазоні від 0,5 до 3,0 мг максимальні концентрації препарату в плазмі становили від 8,0 до 37 нг/мл. Використовуючи спеціальну методику кількісного аналізу, було встановлено, що середній період напіввиведення алпразоламу з плазми у здорових дорослих становить близько 11,2 години (діапазон: 6,3 - 26,9 години).

Розподіл

Алпразолам зв'язується з білками плазми in vitro (80%). Найчастіше у зв'язуванні препарату задіяний сироватковий альбумін.

Метаболізм/Елімінація

Алпразолам активно метаболізується в організмі людини (переважно цитохромом Р450 ЗА4 (CYP3A4)) з утворенням двох основних метаболітів у плазмі крові: 4-гідроксіалпразоламу та а-гідроксіалпразоламу. Крім того, у людей виявляється бензофенон, що утворюється з алпразоламу. Їх період напіввиведення аналогічний до періоду напіввиведення алпразоламу. Концентрації 4-гідроксиалпразоламу та а-гідроксиалпразоламу в плазмі крові щодо концентрації незмінного алпразоламу завжди становили менше 4%. Зареєстрована відносна активність 4-гідроксиалпразоламу та а-гідроксиалпразоламу в експериментах щодо зв'язування бензодіазепінових рецепторів та на моделях інгібування індукованих судом у тварин становить 0,20 та 0,66, відповідно. Такі низькі значення концентрації та ще менші значення активності 4-гідроксіалпразоламу та а-гідроксіалпразоламу свідчать про те, що ймовірність того, що вони значною мірою сприятимуть посиленню фармакологічного ефекту алпразоламу, дуже мала. Бензофенон є неактивним метаболітом.

Алпразолам та його метаболіти виводяться головним чином із сечею.

Зміни всмоктування, розподілу, метаболізму та екскреції бензодіазепінів відзначали при різних захворюваннях, у тому числі алкоголізмі, порушенні функції печінки та нирок. Крім цього, зміни також відзначалися у пацієнтів похилого віку. Середній період напіввиведення алпразоламу у здорових учасників похилого віку становив 16,3 год. (діапазон: 9,0 - 26,9 год., п = 16) порівняно з 11,0 год. ч., п = 16), що спостерігалося у здорових дорослих учасників. У пацієнтів з алкогольною хворобою печінки період напіввиведення алпразоламу варіював від 5,8 до 65,3 год. (у середньому 19,7 год., п = 17) порівняно з 6,3 - 26,9 год. 4 год. п = 17) у здорових учасників. У групі учасників, що страждають на ожиріння, період напіввиведення алпразоламу варіював у діапазоні від 9,9 до 40,4 год. (в середньому 21,8 год., п = 12) порівняно з 6,3 - 15,8 год. середньому 10,6 год. п = 12) у здорових учасників.

Вв іду своєї подібності з іншими бензодіазепінами, вважається, що алпразолам проникає через плацентарний бар'єр і екскретується в грудне молоко у людини.

Расова приналежність - У осіб монголоїдної раси максимальна концентрація та період напіввиведення алпразоламу приблизно на 15% та 25% вище порівняно з особами європеоїдної раси.

Дитячий вік – Вивчення фармакокінетики алпразоламу у дітей не проводилося.

Статева приналежність - Стать пацієнта не впливає на фармакокінетику алпразоламу.

Куріння - У курців концентрації алпразоламу можуть знижуватися до 50% порівняно з особами, що не палять.

Лікарська взаємодія

Алпразолам переважно елімінується за допомогою метаболізму, опосередкованого цитохромом Р450 ЗА (CYP3A). Більшість лікарських взаємодій, зареєстрованих при прийомі алпразоламу, - це взаємодії з лікарськими засобами, що надають інгібуючу або стимулюючу дію на ізофермент CYP3A4.

Очікується, що сполуки, які є потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A, підвищуватимуть концентрацію алпразоламу в плазмі крові. Дослідження наступних лікарських засобів, а також їх вплив на AUC алпразоламу були проведені in vivo: кетоконазол підвищував AUC алпразоламу у 3,98 раза, ітраконазол – у 2,70 раза; нефазодон - у 1,98 раза, флувоксамін - у 1,96 раза та еритроміцин - у 1,61 раза

Показання до застосування

Тривожні розлади

Таблетки КСАНАКС (алпразолам) показані для лікування тривожного розладу (стану, що найбільш точно відповідає генералізованому тривожному розладу згідно з Посібником з діагностики та статистики АФА) або короткострокового полегшення симптомів тривоги. Стан тривоги або напруги, пов'язані зі стресами повсякденного життя, як правило, не потребує лікування анксіолітиками.

Генералізований тривожний розлад характеризується нереалістичним чи надмірним почуттям тривоги та занепокоєння (тривожного очікування) за двома чи більше життями нним обставин протягом 6 місяців або довше, протягом яких пацієнт повинен бути стурбований цими проблемами протягом більшості днів. У даних пацієнтів часто є, принаймні, 6 з нижчеперелічених 18 симптомів: моторна напруга (тремтіння, посмикування або почуття нестійкості; напруга м'язів, біль або болючість; руховий неспокій; швидка стомлюваність); вегетативна гіперактивність (задишка або почуття задухи; посилене або прискорене серцебиття; пітливість або холодні липкі руки; сухість у роті; запаморочення або слабкість, нудота, діарея, або інші порушення з боку ШКТ; відчуття жару або ознобу; прискорене сечовипускання; почуття «кому в горлі»); настороженість і відчуття стеження (почуття збудженості або перебування на краю; перебільшена старт-реакція; складність з концентрацією уваги або почуття «порожнечі в голові» через тривогу; труднощі із засинанням чи сном; дратівливість). Ці симптоми не повинні бути обумовлені наявністю інших психічних розладів чи органічної патології.

КСАНАКС ефективний у лікуванні симптомів тривоги, асоційованої з депресією.

Протипоказання

Прийом таблеток КСАНАКС протипоказаний пацієнтам з відомою чутливістю до препарату або іншим бензодіазепінам. КСАНАКС може використовуватися у пацієнтів із відкритокутовою глаукомою, які отримують належне лікування, але прийом даного препарату у пацієнтів із вузькокутною глаукомою протипоказаний.

Одночасне застосування таблеток КСАНАКС з кетоконазолом та ітраконазолом протипоказане, оскільки ці препарати значною мірою порушують окисний метаболізм, опосередкований цитохромом Р450 ЗА (CYP3A) (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами).

Вагітність та період лактації

Бензодіазепіни можуть шкідливо впливати на плід при застосуванні вагітними жінками. При використанні препарату КСАНАКС під час вагітності, а також, якщо пацієнтка завагітніла, приймаючи цей препарат, її необхідно повідомити про наявність потенційної небезпеки для плода. За досвідом, що є щодо інших представників класу бензодіазепінів, вважається, що КСАНАКС здатний підвищувати ризик вроджених вад розвитку при його призначенні вагітним жінкам протягом першого триместру. Оскільки дані препарати рідко використовуються для надання невідкладної допомоги, їх застосування в першому триместрі вагітності практично завжди слід уникати. При призначенні препарату необхідно розглядати можливість того, що жінка дітородного віку може завагітніти. Слід рекомендувати пацієнткам проконсультуватися зі своїм лікарем щодо доцільності припинення застосування препарату у разі, якщо вони завагітніють на фоні терапії або планують вагітність. Незважаючи на те, що в материнському молоці виявляється низький рівень бензодіазепінів, включаючи алпразолам, при терапії КСАНАКС грудне вигодовування слід припинити.

Спосіб застосування та дози

Для отримання максимального клінічного ефекту доза алпразоламу у кожному конкретному випадку має встановлюватись індивідуально. Незважаючи на те, що звичайні добові дози, наведені нижче, дозволять задовольняти потреби більшості пацієнтів, можуть зустрічатися пацієнти, яким необхідне призначення доз, що перевищують 4 мг на добу. У таких випадках для того, щоб уникнути розвитку побічних ефектів, дозу препарату необхідно підвищувати поступово.

Тривожні розлади та транзиторні симптоми тривоги

Лікування пацієнтів із тривогою слід починати з дози від 0,25 – 0,5 мг тричі на добу. Для досягнення максимального терапевтичного ефекту дозу можна збільшувати з інтервалом у 3-4 дні до максимальної добової дози 4 мг, розділеної на кілька прийомів. Слід використовувати мінімально можливу ефективну дозу та часто переглядати необхідність продовження лікування. Ризик розвитку залежності може збільшуватися зі збільшенням дози та тривалості лікування.

У всіх пацієнтів дозу препарату слід поступово знижувати при припиненні лікування або зниженні добової дози. Незважаючи на те, що систематично зібрані дані на підтримку конкретної схеми припинення прийому препарату відсутні, рекомендується знижувати добову дозу не більше ніж на 0,5 мг кожні 3 дні. Деяким пацієнтам може знадобитися ще повільніше зниження дозування.

Панічне розлад

Успішне лікування великої кількості пацієнтів з панічним розладом потребувало застосування препарату КСАНАКС у дозах, що перевищували 4 мг на добу. У контрольованих дослідженнях, проведених з метою визначення ефективності препарату КСАНАКС у лікуванні панічного розладу, використовувалися дози від 1 до 10 мг на добу. Середня використана доза становила приблизно 5 – 6 мг на добу. Серед приблизно 1700 пацієнтів, які брали участь у програмі розробки панічного розладу, близько 300 пацієнтів отримали препарат КСАНАКС у дозах, що перевищували 7 мг на добу, включаючи приблизно 100 пацієнтів, які отримували максимальні дози, що перевищували 9 мг на добу. Невеликій кількості пацієнтів для досягнення успішного результату була потрібна доза 10 мг на добу.

Титрування дози

Лікування можна розпочинати з дози 0,5 мг тричі на добу. Залежно від клінічного ефекту, дозу можна збільшувати з кроком не більше 1 мг на добу з інтервалом в 3 - 4 дні. Рекомендується більш повільне титрування доз, що перевищують 4 мг на добу, для повної реалізації фармакодинамічного ефекту препарату КСАНАКС. Для зниження можливості розвитку міждозових симптомів час прийому препарату під час неспання необхідно рознести настільки рівномірно, наскільки можливо, тобто. на три чи чотири прийоми на день.

Як правило, лікування слід починати з низької дози, щоб мінімізувати ризик розвитку небажаних реакцій у пацієнтів з підвищеною чутливістю до препарату. Дозу препарату слід підвищувати до досягнення прийнятної терапевтичної відповіді (тобто значного скорочення або повного усунення панічних атак), розвитку непереносимості або досягнення максимальної рекомендованої дози.

Підтримка дози на постійному рівні

У пацієнтів, які отримують препарат у дозах, що перевищують 4 мг на добу, рекомендується періодично проводити повторну оцінку та розгляд питання щодо зниження дозування препарату. У контрольованому післяреєстраційному дослідженні залежності доза-ефект пацієнти, які отримували препарат КСАНАКС у дозах місяців, змогли знизити сумарну підтримуючу дозу на 50% без видимої втрати клінічної ефективності. У зв'язку з небезпекою розвитку симптомів відміни рекомендується уникати різкої відміни препарату (див. розділ Особливі вказівки та запобіжні заходи при застосуванні).

Необхідна тривалість терапії пацієнтів з панічним розладом, які відповідають прийом препарату КСАНАКС, невідома. Після подовження періоду, вільного від нападів, можна під ретельним наглядом спробувати, поступово знижуючи дозу, припинити прийом препарату, але є докази того, що часто це може виявитися скрутним без повторного розвитку симптоматики та/або маніфестації симптомів відміни.

Зниження дози

У зв'язку з небезпекою розвитку симптомів відміни слід уникати різкого припинення прийому препарату (див. розділ Особливі вказівки та запобіжні заходи при застосуванні). У всіх пацієнтів дозу препарату слід поступово знижувати при припиненні лікування або зниженні добової дози. Незважаючи на те, що систематично зібрані дані на підтримку конкретної схеми припинення прийому препарату відсутні, рекомендується знижувати добову дозу не більше ніж на 0,5 мг кожні 3 дні. Деяким пацієнтам може знадобитися ще повільніше зниження дозування.

У будь-якому випадку, зниження дози має здійснюватися під суворим контролем і має носити поступовий характер. У разі розвитку виражених симптомів відміни, слід відновити прийом препарату за попередньою схемою і тільки після стабілізації стану можна спробувати припинити прийом препарату, використовуючи схему з більш повільним зниженням дози. У контрольованому постреєстраційному дослідженні з припиненням прийому препарату у пацієнтів з панічним розладом, який порівнював цю рекомендовану схему зниження дози препарату зі схемою з більш повільним зниженням дози, жодних відмінностей у частці пацієнтів, які знизили дозу препарату до нульової між групами, не було виявлено. Однак схема з повільнішим зниженням дозування асоціювалася зі зменшенням частоти розвитку симптомів, пов'язаних із синдромом відміни. Рекомендується знижувати дозу препарату не більше ніж на 0,5 мг кожні 3 дні, беручи до уваги той факт, що для деяких пацієнтів може бути доцільним ще повільніше припинення прийому препарату. Деякі пацієнти можуть виявитися несприйнятливими до всіх схем припинення прийому препарату.

Дозування у особливих категорій пацієнтів

У пацієнтів похилого віку, з тяжким захворюванням печінки або ослаблених пацієнтів, як правило, початкова доза становить 0,25 мг 2-3 рази на добу. При необхідності та хорошій переносимості цю дозу можна поступово підвищувати. Люди похилого віку можуть мати підвищену чутливість до бензодіазепінів. При розвитку побічних ефектів при прийомі препарату в початковій дозі, що рекомендується, доза препарату може бути знижена.

Застосування у дітей

Безпека та ефективність застосування лікарського засобу КСАНАКС у пацієнтів віком до 18 років не встановлена.

Побічна дія

Побічні явища, якщо вони виникають, зазвичай проявляються на початку терапії і, як правило, зникають при продовженні терапії або при зниженні дози.

Для більшості спонтанних повідомлень про випадки побічних реакцій поведінки характерно те, що пацієнти одночасно отримували інші препарати, що впливають на ЦНС, та/або у цих пацієнтів виявлялися вихідні психіатричні стани. Пацієнти, у яких виявляються прикордонні особисті розлади, є вказівки в анамнезі на буйну чи агресивну поведінку, а також на алкоголізм чи наркоманію, входять до групи ризику виникнення таких побічних ефектів.

Повідомлялося про виникнення епізодів дратівливості, ворожості та нав'язливих думок у пацієнтів із посттравматичними реактивними розладами при припиненні терапії алпразоламом.

Передозування

Клінічний досвід

Симптоми передозування алпразоламу включають: сонливість, сплутаність свідомості, порушення координації, зниження рефлексів та кому. Повідомлення про летальний кінець реєструвалися як при передозуванні алпразоламу, так і інших бензодіазепінів. Крім цього, реєструвалися випадки летального результату при передозуванні бензодіазепінів, у т.ч. алпразоламу, на тлі прийому алкоголю, при цьому вміст алкоголю в крові у деяких з цих пацієнтів був нижчим за рівні, які зазвичай спостерігалися при летальному результаті, зумовленому прийомом алкоголю.

Загальне лікування передозування

Є обмежені відомості щодо передозування таблетками КСАНАКС. Як і передозування будь-якого лікарського засобу, необхідно здійснювати контроль дихання, частоти серцевих скорочень і артеріального тиску. Показано проведення загальних заходів, що підтримують, а також негайне промивання шлунка. Слід розпочати внутрішньовенне введення рідин та підтримувати прохідність дихальних шляхів. У разі розвитку гіпотензії можна використовувати вазопресорні лікарські засоби. Діаліз малоефективний. Як і навмисне передозування будь-якого лікарського засобу, слід мати на увазі, що пацієнт міг прийняти кілька лікарських препаратів. Для повного або часткового усунення седативного впливу бензодіазепінів показано застосування флумазенілу (специфічного антагоніста бензодіазепінових рецепторів), який може використовуватися в ситуаціях з підтвердженим або підозрюваним передозуванням бензодіазепінами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Взаємодія алпразолами з лікарськими засобами, що інгібують метаболізм, опосередкований цитохромом Р4503А

Першим етапом у метаболізмі алпразоламу є гідроксилювання, що каталізується той шлях метаболізму, можуть сильно впливати на кліренс алпразоламу. Отже, слід уникати прийому алпразоламу у пацієнтів, які отримують дуже потужні інгібітори ізоферменту CYP3A. Тільки дотримуючись великої обережності можна використовувати алпразолам у комбінації з лікарськими засобами, що інгібують ізофермент CYP3A меншою, але все ж таки значною мірою, при цьому слід розглянути питання про відповідне зниження дозування. Взаємодія з алпразоламом щодо деяких лікарських засобів була піддана кількісному аналізу з оцінкою клінічних даних, для інших лікарських засобів взаємодії прогнозуються за даними in vitro та/або досвідом роботи з аналогічними препаратами цього ж фармакологічного класу.

Нижче наведено інформацію про лікарські засоби, про які відомо, що вони пригнічують метаболізм алпразолами та/або інших бензодіазепінів, імовірно за допомогою інгібування ізоферменту CYP3A.

Потужні інгібітори ізоферменту CYP3A

Протигрибкові засоби групи азолів - Кетоконазол та ітраконазол є потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A, що продемонстрували підвищення концентрації алпразоламу в плазмі крові in vivo у 3,98 та 2,70 рази, відповідно. Одночасне застосування алпразоламу із цими лікарськими засобами не рекомендується. Інші протигрибкові засоби групи азолів також повинні розглядатися як потужні інгібітори ізоферменту CYP3A та їх спільне застосування з алпразоламом не рекомендується (див. розділ Протипоказання).

Лікарські засоби, щодо яких у клінічних дослідженнях, що включали застосування алпразоламу, було продемонстровано, що вони є інгібіторами ізосЬеументу CYP3A (слід бути обережним і розглянути питання про відповідне зниження дози алпразоламу при одночасному його застосуванні із зазначеними нижче лікарськими засобами)

Нефазодон - одночасне застосування нефазодону призводило до підвищення концентрації алпразоламу вдвічі.

Флувоксамін – одночасне застосування флувоксаміну практично подвоювало максимальну концентрацію алпразоламу в плазмі крові, знижувало кліренс алпразоламу на 49%, подовжувало період напіввиведення на 71% та знижувало психомоторну працездатність. Циметидин – одночасне застосування циметидину призводило до підвищення максимальної концентрації алпразоламу в плазмі крові на 86%, зниження кліренсу на 42% та подовження періоду напіввиведення на 16%.

Лікарські засоби, щодо яких у клінічних дослідженнях, що включали застосування алпразоламу, було продемонстровано, що вони є ймовірно клінічно значущими інгібіторами ізоферменту CYP3A (дотримується обережності при їх одночасному застосуванні з алпрозаламом)

Флуоксетин - одночасне застосування флуокситину з алпразоламом призводило до підвищення максимальної концентрації алпразоламу в плазмі крові на 46%, зниження кліренсу на 21%, подовження періоду напіввиведення на 17%, а також зниження психомоторної працездатності.

Пропоксифен - одночасне застосування пропоксифену призводило до зниження максимальної концентрації алпразоламу в плазмі крові на 6%, зниження кліренсу на 38% та подовження періоду напіввиведення на 58%.

Оральні контрацептиви - одночасне застосування оральних контрацептивів призводило до підвищення максимальної концентрації алпразоламу в плазмі крові на 18%, зниження кліренсу на 22% та подовження періоду напіввиведення на 29%.

Особливості застосування

загальні вказівки

Залежність та реакції синдрому відміни, включаючи судоми

Деякі небажані клінічні явища, частина з яких мають життєзагрозний характер, є прямим наслідком фізичної залежності від препарату КСАНАКС. Дані явища включають різні симптоми відміни, найбільш важливими з яких є судоми (див. Зловживання лікарським засобом та лікарська залежність). Навіть при відносно короткому періоді застосування препарату у дозах, рекомендованих для лікування транзиторного відчуття тривоги та тривожного розладу (тобто у дозах від 0,75 до 4,0 мг на добу), існує певний ризик розвитку залежності. Дані системи спонтанних повідомлень свідчать про те, що ризик розвитку залежності та її вираженість вищий у пацієнтів, які отримували препарат у дозах, що перевищують 4 мг на добу, та протягом тривалого періоду часу (понад 12 тижнів). Однак у контрольованому постреєстраційному дослідженні з припиненням прийому препарату у пацієнтів з панічним розладом тривалість лікування (3 місяці проти 6 місяців) не впливала на здатність пацієнтів знижувати дозу препарату до нульової. На відміну від цього, пацієнти, які отримували КСАНАКС у дозах, що перевищують 4 мг на добу, мали більше труднощів при зниженні дози препарату до нульової порівняно з пацієнтами, які приймали КСАНАКС у дозі нижче 4 мг на добу.

Важливість дози препарату КСАНАКС та пов'язані з цим ризики при лікуванні панічного розладу: У зв'язку з тим, що для усунення панічного розладу часто потрібне застосування препарату КСАНАКС у добових дозах, що перевищують 4 мг, ризик розвитку залежності у пацієнтів з панічним розладом може бути вищим, ніж у пацієнтів, які отримують лікування щодо менш вираженого почуття тривоги. Досвід застосування препарату в рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях з припиненням прийому препарату у пацієнтів з панічним розладом. - продемонстрував високу частоту розвитку симптомів віддачі та відміни у пацієнтів, які отримували КСАНАКС, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо.

У контрольованому клінічному дослідженні, спрямованому суто на виявлення симптомів відміни, в якому 63 пацієнти були рандомізовані на отримання препарату КСАНАКС, були виявлені наступні симптоми відміни: підвищене сприйняття сенсорної інформації, порушення концентрації уваги, дизосмія, затуманена свідомість, парестезії, спазми м'язів, миші , діарея, нечіткість зору, зниження апетиту та зниження ваги Інші симптоми, такі як тривога та безсоння, також часто спостерігалися при припиненні прийому препарату, але було неможливо диференціювати, чи були вони обумовлені рецидивом захворювання, синдромом віддачі або синдромом відміни. Розвиток судом після припинення прийому КСАНАКС або зниження його дози було відзначено у 8 з 1980 пацієнтів з панічним розладом або у пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях, у яких було дозволено прийом препарату КСАНАКС у дозах, що перевищують 4 мг на добу протягом 3 місяців. Розвиток п'яти з цих випадків чітко спостерігався під час різкого зниження дози або припинення прийому препарату в дозах від 2 до 10 мг на добу. Розвиток трьох випадків спостерігався в ситуаціях, в яких чіткий взаємозв'язок з різким зниженням дози або скасуванням препарату був відсутній. В одному випадку розвиток судом спостерігався при припиненні прийому препарату після одноразового застосування в дозі 1 мг на тлі попереднього зниження дози препарату з 6 мг на добу зі швидкістю 1 мг кожні 3 дні. У двох інших випадках зв'язок зі зниженням дози препарату не було встановлено; у цих двох випадках пацієнти до розвитку судом отримували препарат у дозі 3 мг на добу. Тривалість прийому препарату в описаних вище 8 випадках варіювала від 4 до 22 тижнів. Були отримані рідкісні повідомлення, які були представлені на добровільній основі, про пацієнтів, у яких розвиток судом спостерігався при поступовому зниженні дози препарату КСАНАКС. Ризик розвитку судом максимальний протягом 24 - 72 годин після припинення прийому препарату (для отримання інформації про рекомендовану схему зниження дози та припинення прийому препарату див. розділ Дози та спосіб застосування).

Status Epilepticus та його лікування

Система добровільних повідомлень про медичні явища демонструє, що розвиток судом, спровокований скасуванням препарату, реєструвався при припиненні прийому препарату КСАНАКС. Найчастіше повідомлялося про розвиток одиничного нападу судом. Однак отримано повідомлення про серію нападів, а також про status epilepticus. Міжзова симптоматика

У пацієнтів з панічним розладом, які приймали препарат КСАНАКС у призначеній підтримуючій дозі, були зареєстровані симптоми тривоги в ранковий час, а також між прийомами доз препарату КСАНАКС. Ці симптоми можуть відображати розвиток толерантності або наявність тимчасового інтервалу між прийомами доз, тривалішого, ніж тривалість клінічного ефекту від прийнятої дози. У будь-якому випадку це означає, що призначеної дози недостатньо для підтримки концентрації препарату в плазмі крові вище за рівні, необхідні для запобігання розвитку рецидиву, симптомів віддачі або відміни протягом усього міждозового інтервалу. У таких ситуаціях рекомендується використовувати таку ж добову дозу, але розділити її на більшу кількість прийомів (див. розділ Дози та спосіб застосування).

Ризик при зниженні дози препарату

Реакції на відміну препарату можуть розвиватися при зниженні дозування препарату незалежно від причини зниження дози, включаючи як цілеспрямоване, так і випадкове зниження дози препарату (наприклад, якщо пацієнт забуває прийняти препарат, при госпіталізації пацієнта). Таким чином, слід поступово знижувати дозу або припиняти прийом препарату КСАНАКС.

Пригнічення ЦНС та погіршення працездатності

У зв'язку з наданням пригнічуючого впливу на ЦНС пацієнтам, які отримують препарат КСАНАКС, слід радити утримуватися від виконання небезпечних робіт або участі в небезпечних видах діяльності, що потребують повної психічної зосередженості, таких як керування механізмами або керування автотранспортом. З цієї ж причини слід рекомендувати пацієнтам під час прийому препарату КСАНАКС утримуватися від прийому алкоголю та інших лікарських засобів, що пригнічують ЦНС препаратів.

Запобіжні заходи

Загальні відомості Суїцид

Як і при застосуванні інших психотропних засобів, потрібно дотримуватися звичайних запобіжних заходів щодо призначення та кількості препарату, що виписується, у пацієнтів з тяжкою депресією або осіб, від яких можливо очікувати приховану суїцидальну спрямованість мислення або суїцидальні плани. Панічне розлад асоціювалося з первинними та вторинними великими депресивними розладами та підвищеною частотою повідомлень про суїцид у пацієнтів, які не отримували лікування.

Манія

У пацієнтів із депресією на фоні прийому препарату КСАНАКС були зареєстровані епізоди гіпоманії та манії.

Урикозурична дія

Алпразолам має слабку урикозуричну дію. Незважаючи на те, що інші лікарські засоби, які мають слабку урикозуричну дію, викликали розвиток гострої ниркової недостатності, випадків розвитку гострої ниркової недостатності при прийомі препарату КСАНАКС зареєстровано не було.

Застосування у пацієнтів із супутніми захворюваннями

Щоб уникнути розвитку атаксії або надмірної седації, що може представляти особливу проблему у літніх або ослаблених пацієнтів, рекомендується обмежуватися застосуванням препарату в мінімальній ефективній дозі (див. розділ Дози та спосіб застосування). При лікуванні пацієнтів з нирковою, печінковою або легеневою недостатністю повинні дотримуватися звичайних запобіжних заходів. Були отримані рідкісні повідомлення про смерть у пацієнтів з тяжкою хворобою легень невдовзі після початку лікування препаратом КСАНАКС. Як у пацієнтів з алкогольним ураженням печінки, так і у хворих на ожиріння, які отримують КСАНАКС, спостерігалося зниження швидкості системної елімінації алпразоламу (наприклад, подовження періоду напіввиведення препарату з плазми крові) (див. розділ Фармакокінетика).

Лабораторні дослідження

Проведення лабораторних досліджень у здорових пацієнтів, як правило, не потрібні. Однак, якщо лікування затягується, рекомендується періодичне проведення загального аналізу крові, сечі та біохімічного дослідження крові відповідно до належної медичної практики.

Зловживання лікарським засобом та лікарська залежність Фізична та психічна залежність

Після припинення прийому бензодіазепінів, включаючи КСАНАКС, спостерігався розвиток симптомів відміни, схожих за своїм характером із симптомами, що спостерігалися з седативними/снодійними засобами та алкоголем. Симптоми можуть варіювати від легкої дисфорії та безсоння до вираженого абстинентного синдрому, який може включати спазми в черевній порожнині та м'язах, блювання, пітливість, тремор та судоми. У пацієнтів після зниження дози препарату часто буває важко відрізнити ознаки та симптоми, що розвиваються внаслідок відміни препарату, та симптоми рецидиву захворювання. Довгострокова стратегія лікування цих явищ відрізнятиметься розвитку та терапевтичної мети. При необхідності екстрена терапія симптомів відміни включає повторне призначення препарату КСАНАКС у дозах, достатніх для пригнічення симптоматики. Було отримано повідомлення про неефективність інших бензодіазепінів у повному усуненні симптомів відміни. Ці несприятливі результати були зумовлені неповною перехресною толерантністю, але також можуть відображати застосування неадекватної схеми прийому бензодіазепіну, що заміщується, або вплив одночасно приймаються лікарських засобів.

Незважаючи на те, що тяжкість та частота розвитку феноменів відміни пов'язані з дозою препарату та тривалістю лікування, симптоми відміни, включаючи судоми, реєструвалися і після короткострокової терапії препаратом КСАНАКС у дозах, що знаходяться в межах рекомендованого діапазону для лікування тривоги7 (наприклад, від 3 до 4 мг на добу). Ознаки та симптоми відміни часто мають більш виражений характер після швидкого зниження дози або різкого припинення прийому препарату. Ризик розвитку судом після відміни препарату може підвищуватись при прийомі доз, що перевищують 4 мг на добу (див. Запобіжні заходи). Пацієнтам, особливо з наявністю судом або епілепсії в анамнезі, не слід різко припиняти прийом будь-якого лікарського засобу, який пригнічує ЦНС, включаючи КСАНАКС. Всім пацієнтам, які приймають КСАНАКС і яким потрібне зниження дозування, рекомендується поступово під ретельним наглядом знижувати дозу препарату (див. Запобіжні заходи та розділ Дози та спосіб застосування).

Ризик розвитку психологічної залежності характерний для всіх бензодіазепінів, включаючи КСАНАКС. Ризик розвитку психологічної залежності також може підвищуватись при застосуванні препарату у дозах, що перевищують 4 мг на добу, та при більш тривалому застосуванні. Цей ризик ще більше зростає у пацієнтів із наявністю в анамнезі зловживання алкоголем чи лікарськими засобами. Деяким пацієнтам було досить важко знизити дозу та припинити прийом препарату КСАНАКС, особливо при прийомі більш високих доз протягом тривалого часу. Особи, схильні до розвитку залежності, повинні перебувати під ретельним наглядом при застосуванні препарату КСАНАКС. Як і щодо всіх анксіолітиків, повторне призначення препарату повинно обмежуватися особами, які перебувають під медичним наглядом.

за рецептом лікаря.

Зміст

Лікарський препарат Xanax або Ксанакс відноситься до групи антидепресантів, які знімають напругу, неврози, усувають страхи, депресивний стан. У свій час медикамент був широко затребуваний для лікування нервової системи, але зараз його термін державної реєстрації закінчився, і знайти ліки в аптеках дуже складно. З інструкції препарату можна дізнатися про його характеристики, побічні дії, передозування.

Що таке Ксанакс

Тривожність, соціофобія, різні страхи можуть легко стати супутниками сучасної людини, чия психіка зазнає постійних навантажень за умов множинних потоків інформації. За цієї ситуації на допомогу прийде Xanax – одна з форм бензодіазепінів, загальною властивістю яких є здатність уповільнювати збудження нервової системи. Будучи психоактивною речовиною, він починає швидко діяти, надаючи заспокійливу дію на організм. Препарат вимагає обережного застосування, тому що може бути небезпечним при поєднанні з аналогічними ліками.

Склад та форма випуску

Медикамент випускається у таблетованій та рідкій формі, а також у вигляді пігулок, призначених для розсмоктування. Діючою речовиною виступає алпразол. Склад однієї таблетки включає:

Дія

Препарат має дуже високий потенціал дії: 1 мг еквівалентний 1 г Валіуму. Медикамент має анксіолітичну дію (усунення почуття тривоги) та міорелаксуючу (зменшення м'язової напруги). Препарат активізує рецептори, які беруть участь у сприйнятті седативних речовин, сприяє уповільненню нервових імпульсів через ліберацію гамма-аміномасляної кислоти, зменшує занепокоєння. Медикамент швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті, досягаючи максимальної концентрації у крові через півтори години.

Показання до застосування

Медикамент відноситься до транквілізаторів, тому застосування повинно здійснюватися строго з урахуванням наявних прямих показань та з дозволу лікаря. Самолікування може викликати залежність, а при поєднанні з іншими заспокійливими ліками викликати важкі побічні ефекти. Показання до застосування такі:

• Реактивно-депресивні невротичні стани.
• Тривожна ендогенна депресія на тлі порушення сну, погіршення настрою, апатії до навколишнього світу, зниження пізнавальної функції, суїцидальних думок та інших форм пригніченості.
• Неврози та стан тривожності одночасно з безсонням, дратівливістю, хвилюванням та соматичними розладами.
• Приступи паніки та страху.

Інструкція із застосування Ксанакса

Таблетки транквілізатора слід запивати водою (не менше склянки), ковтаючи цілком. Дроблення або розламування слід уникати. Дозування призначає лікар, з міркувань мінімальних ефективних доз. У процесі прийому здійснюється спостереження та корекція за отриманими результатами. Збільшення дозування необхідно розпочинати у вечірні періоди.

Початкова доза транквілізатора призначається 250-500 мкг тричі на день. Збільшення не повинне перевищувати 4,5 мг на добу при строгому узгодженні з лікарем. Для людей похилого віку або хворобливих і слабких пацієнтів початкове дозування препарату зі снодійною дією становить не більше 250 мкг двічі-тричі на день, а підтримуюча доза алпразоламу – 500-750 мкг на день. Припинення прийому та зниження дозування потрібно здійснювати поступово, зменшуючи дозу не більше 500 мкг раз на три дні або ще повільніше.

Ксанакс із алкоголем

Прийом препарату на тлі алкогольної інтоксикації є небажаним, оскільки значно зростає ризик розвитку залежності від медикаменту. Зареєстровані випадки летальних випадків у осіб, які приймають препарат, вміст алкоголю в крові у яких був завжди нижчим за норму, що зумовлює смертельне отруєння. Поєднання прийому препарату з алкоголем може призвести до різких стрибків тиску, ознобу, блювання, порушення згортання крові, крововиливів, серцевих нападів, проблем з мозковим кровообігом.

Лікарська взаємодія

Активна речовина препарату алпразолам здатна взаємодіяти з іншими лікарськими компонентами при комплексній терапії:

• може викликати пригнічення ЦНС разом із психотропними, протисудомними засобами та етанолом;
• блокатори гістамінових рецепторів та антибіотики-макроліди зменшують кліренс алпразоламу, посилюють синдром пригнічення нервової системи;
• гормональні контрацептиви збільшують період напіввиведення ліків;
• Декстропропоксифен спричиняє пригнічення ЦНС, підвищує концентрацію алпразоламу;
• при поєднанні з дігоксином розвивається ризик інтоксикації серцевими глікозидами;
• алпразолам підвищує концентрацію Іміпраміну в крові, його ефект посилюється при застосуванні Ітраконазолу, Кетоконазолу, Пароксетину, Флувоксаміну, Флуоксетину;
• ймовірно посилення дії препарату при поєднанні з еритроміцином.

Побічна дія

Лікування медикаментом здатне викликати побічні ефекти більшою чи меншою мірою вираженості. Ризику піддаються особи похилого віку. Побічні дії виражаються у таких проявах:

• сонливість, втома, запаморочення;
• нездатність сконцентруватися, атаксія, дезорієнтація;
• хиткість ходи, головний біль, ейфорія, порушення дихання;
• тяжка депресія, тремор, погіршення пам'яті, пригніченість настрою;
• сплутаність свідомості, дистонія, неконтрольовані рухи очей;
• міастенія, дизартрія, агресивні спалахи, страх;
• суїцидальні нахили, м'язовий спазм, галюцинації;
• дратівливість, безсоння, панічний розлад;
• сухість у роті, слинотеча, печія, нудота, блювання;
• втрата апетиту, запор, діарея, жовтяниця;
• лейкопенія, анемія, нетримання сечі;
• зниження лібідо, дисменорея; набір маси тіла;
• зниження тиску, тахікардія;
• почуття занепокоєння;
• алергічні реакції на шкірі – висипання, свербіж.

Передозування

Медикамент дуже сильний, тому передозування може бути легко. Пацієнт зіткнеться із сонливістю, сплутаністю свідомості, атаксією, нудотою, блюванням. Складні випадки характеризуються зниженням рефлексів, до настання коми. Для зняття негативних симптомів проводять промивання шлунка, приймають сорбенти (активоване вугілля), при гіпотензії вводиться Норепінефрін. Антидотом у стаціонарі служить Флуманезіл.

Умови продажу та зберігання

Препарат відпускається за рецептом, зберігається за температури не вище 25 градусів. Термін придатності складає три роки.

Аналоги

У продажу можна зустріти кілька аналогів медикаменту, які споріднені з компонентом, що діє, у складі або тільки по впливу на організм. З наявних аналогів транквілізатора виділяють такі препарати:

• Золомакс;
• Кассадан;
• Неурол;
• Хелекс;
• Алзолам;
• Алпразол;
• Алпрокс;
• Фронтін;
• Ксанакс ретард.

Ціна на Ксанакс

Купити Ксанакс у Москві важко, тому що в аптеках препарат відсутній через закінчення державної реєстрації. Знайти медикамент у продажу можна у маленьких аптеках, якщо є залишки на складі. Залежно від пункту продажу та виробника (США, Бельгія), розбіжність цін за пачку таблеток медикаменту з 30 шт. становитиме від 1350 до 1500 рублів.

у контурній комірковій упаковці 10 шт.; в пачці картонної 3 упаковки.

у блістері 10 шт.; в пачці картонної 3 блістери.

Фармакологічна дія

Фармакологічна дія- протисудомна, міорелаксуюча, анксіолітична.

Порушує бензодіазепінові рецептори, сприяє ліберації ГАМК та її участі у синаптичній передачі.

Показання для застосування. Ксанакс ®

Тривожні стани та неврози з почуттям тривоги, напруги, занепокоєння, дратівливістю, погіршенням сну, соматичними порушеннями, змішані тривожно-депресивні та невротичні реактивно-депресивні стани, що супроводжуються зниженням настрою, втратою інтересу до навколишнього, психомоторної сну, маси тіла, соматичними скаргами, порушеннями пізнавальної діяльності, суїцидальними думками (відчуття провини, малоцінності), зниженням енергії та ін., у т.ч. при соматичних розладах, алкогольному абстинентному синдромі, функціональних та органічних захворюваннях (серцево-судинних, дерматологічних, ШКТ), панічні стани (у поєднанні або без фобічної симптоматики), напади паніки та фобії при агорафобії.

Протипоказання

Гіперчутливість, психотичні депресії (не ефективний), вагітність (особливо І триместр), дитячий підлітковий та юнацький вік (до 18 років); захворювання щитовидної залози (табл. 05 мг).

Побічна дія

Головний біль, запаморочення, сонливість, порушення сну, стомлюваність, порушення пам'яті, депресія, дизартрія, м'язова слабкість, тремор, розлади координації, атаксія, зміни маси тіла, диспепсія, анорексія, дистонія, жовтяниця, порушення функції печінки, зниження лібідо, дисменорея, нетримання чи затримка сечі, розлади зору; рідко - ажитація, дратівливість, галюцинації, ворожість та агресивність поведінки (частіше при зловживанні алкоголем, наркотиками, при прийомі ін. психотропних засобів); при тривалому застосуванні - звикання (особливо при алкоголізмі, токсико-або наркоманії), лікарська залежність, абстинентні явища (при різкій відміні препарату).

Спосіб застосування та дози

Всередину оптимальну дозу встановлюють індивідуально залежно від ступеня тяжкості симптоматики та вираженості клінічного ефекту. Збільшення дози краще здійснювати за рахунок прийому більшої кількості препарату увечері (перед сном). Загалом, хворим, які раніше ніколи не лікувалися психотропними препаратами, потрібні нижчі дози. Літнім та ослабленим хворим рекомендується приймати менші дози алпразоламу, оскільки передозування може спричинити розвиток надмірної седації або атаксії. Рекомендується періодично заново оцінювати стан хворого з уточненням дози алпразоламу.

Ксанакс
	Початкова доза *	Діапазон доз
Тривога	По 0,25-0,5 мг 3 рази на день	0,5-4 мг на день у кілька прийомів
Депресія	По 0,5 мг 3 рази на день	1,5-4,5 мг на день у кілька прийомів
Панічні розлади	0,5-1 мг перед сном або по 0,5 мг 3 рази на день	Доза повинна бути підібрана індивідуально залежно від ефекту, можливе підвищення дози не більше ніж на 1 мг кожні 3-4 дні. У клінічних дослідженнях середня доза становила 5,7±2,27 мг/день, для деяких хворих була потрібна максимальна доза 10 мг на день
Літні чи ослаблені хворі	По 0,25 мг 2 або 3 рази на день	0,5-0,75 мг на день у кілька прийомів з поступовим підвищенням за необхідності
Ксанакс ретард
Тривога	1 мг на день на 1 або 2 прийоми	0,5-4 мг на день на 1 або 2 прийоми
Депресія	1 мг на день на 1 або 2 прийоми	0,5-4,5 мг на день на 1 або 2 прийоми
Панічні розлади	0,5-1 мг перед сном або по 0,5 мг 2 рази на день	Доза повинна бути підібрана індивідуально залежно від ефекту, можливе підвищення добової дози не більше ніж на 1 мг кожні 3-4 дні. У клінічних дослідженнях середня доза, що підтримує, становила 5-6 мг на день, в 1 або 2 прийоми. Деякі хворі потребували доз до 10 мг на день
Літні хворі	0,5-1 мг на день на 1 або 2 прийоми	0,5-1 мг на добу; доза може бути поступово збільшена за необхідності

* При розвитку побічних ефектів доза препарату має бути зменшена.

Як правило, звичайна доза є достатньою для більшості пацієнтів. Якщо пацієнту потрібна більш висока доза, збільшення дози слід проводити з обережністю, щоб уникнути побічних ефектів.

Тривалість терапії: до 6 міс – при тривожних та депресивних розладах; до 8 місяців - при лікуванні панічних розладів.

Зменшення дози препарату слід проводити поступово. Рекомендується зменшувати щоденну дозу не більше ніж 0,5 мг кожні 3 дні. У деяких випадках потрібне повільніше зниження дози.

Досліджень щодо ефективності та безпеки застосування препарату Ксанакс у осіб віком до 18 років не проведено.

Запобіжні заходи

З особливою обережністю застосовують при порушенні функції печінки та нирок, тяжких депресіях, суїцидальній налаштованості, панічних розладах. Щоб уникнути синдрому відміни (абстинентних явищ), лікування припиняють поступово, знижуючи дозу не більше, ніж на 0,5 мг кожні 3 дні. Під час лікування не рекомендується керувати автомобілем або ін. потенційно небезпечними механізмами. На період прийому жінки, що лактують, повинні відмовитися від грудного вигодовування.

Умови зберігання препарату Ксанакс ®

За температури 20-25 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності препарату Ксанакс ®

таблетки пролонгованої дії 0.5 мг – 2 роки.

таблетки пролонгованої дії 1 мг – 2 роки.

таблетки 0.25 мг - 3 роки.

таблетки 0.5 мг – 3 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Синоніми нозологічних груп

Рубрика МКХ-10	Синоніми захворювань за МКХ-10
F10.2 Синдром алкогольної залежності	Алкоголізм
	Алкогольна залежність
	Дипсоманія
	Залежність від алкоголю
	Спійне пияцтво
	Спійний стан
	Зловживання алкоголю
	Ідеаторне порушення при алкоголізмі
	Квартальний запій
	Нав'язливий потяг до алкоголю
	Невротичні симптоми при алкоголізмі
	Патологічне потяг до алкоголю
	Психоорганічний синдром при хронічному алкоголізмі
	Зниження потягу до алкоголю
	Хронічний алкоголізм
F10.3 Абстинентний стан	Абстинентний алкогольний синдром
	Абстинентний синдром
	Абстинентний синдром при алкоголізмі
	Абстиненція
	Абстиненція алкогольна
	Алкогольна абстиненція
	Алкогольний абстинентний стан
	Алкогольний абстинентний синдром
	Постабстинентний розлад
	Постабстинентний стан
	Похмільний синдром
	Синдром абстиненції
	Синдром алкогольної абстиненції
	Синдром відміни алкоголю
	Стан абстиненції
F32 Депресивний епізод	Адинамічна субдепресія
	Астено-адинамічні субдепресивні стани
	Астено-депресивний розлад
	Астено-депресивний стан
	Астенодепресивний розлад
	Астенодепресивний стан
	Великий депресивний розлад
	Млявоапатична депресія із загальмованістю
	Подвійна депресія
	Депресивна псевдодеменція
	Депресивне захворювання
	Депресивне порушення настрою
	Депресивний розлад
	Депресивний розлад настрою
	Депресивний стан
	Депресивні розлади
	Депресивний синдром
	Депресивний синдром ларвірований
	Депресивний синдром при психозах
	Депресії масковані
	Депресія
	Депресія виснаження
	Депресія з явищами загальмованості у рамках циклотімії
	Депресія усміхнена
	Інволюційна депресія
	Інволюційна меланхолія
	Інволюційні депресії
	Маніакально-депресивний розлад
	Масковані депресії
	Меланхолійний напад
	Невротична депресія
	Невротичні депресії
	Неглибокі депресії
	Органічна депресія
	Органічний депресивний синдром
	Проста депресія
	Простий меланхолійний синдром
	Психогенна депресія
	Реактивна депресія
	Реактивна депресія з помірно вираженими психопатологічними симптомами
	Реактивні депресивні стани
	Реактивні депресії
	Рекурентна депресія
	Сезонний депресивний синдром
	Сенестопатична депресія
	Сенільна депресія
	Сенільні депресії
	Симптоматичні депресії
	Соматогенні депресії
	Циклотимічна депресія
	Екзогенна депресія
	Ендогенна депресія
	Ендогенні депресивні стани
	Ендогенні депресії
	Ендогенний депресивний синдром
F40.0 Агорафобія	Побоювання відкритого простору
	Страх перебування у натовпі
F41 Інші тривожні розлади	Купірування тривоги
	Непсихотичні тривожні розлади
	Стан тривоги
	Тривога
	Тривожно-недовірливі стани
	Хронічна тривога
	Почуття тривоги
F41.2 Змішаний тривожний та депресивний розлад	Депресія з тривожно-депресивними компонентами
	Змішані тривожно-депресивні стани
	Тривожна депресія
	Тривожно-депресивний настрій
	Тривожно-депресивний стан
	Тривожно-депресивні стани
	Тривожно-депресивний синдром
F44 Дисоціативні [конверсійні] розлади	Дисоціативні феномени
	Конверсійні розлади
	Конверсійні симптоми
	Псевдодеменція
	Психогенний психоз
F48 Інші невротичні розлади	Невроз
	Неврологічні захворювання
	Невротичні розлади
	Невротичний стан
	Психоневроз
	Тривожно-невротичні стани
	Хронічні невротичні розлади
	Емоційні реактивні розлади
F48.0 Неврастенія	Астенічна форма неврастенії
	Астено-невротичний стан
	Астеноневротичний розлад
	Грип молодих трудоголіків
	Грип яппі
	Неврастенічні порушення
	Неврастенічні стани
	Неврастенічний синдром
G47.0 Порушення засинання та підтримання сну [безсоння]	Безсоння
	Безсоння, особливо утруднення засипання
	Десинхроноз
	Тривале порушення сну
	Труднощі засипання
	Труднощі при засинанні
	Утруднене засипання
	Інсомнія
	Короткочасні та минущі порушення сну
	Короткочасні та хронічні порушення сну
	Короткочасний чи неглибокий сон
	Порушення засипання
	Порушення сну, особливо у фазі засипання
	Порушення засипання
	Порушення сну
	Невротичне порушення сну
	Неглибокий поверхневий сон
	Неглибокий сон
	Незадовільна якість сну
	Нічне пробудження
	Нічні пробудження
	Патологія сну
	Постсомнічне порушення
	Минуще безсоння
	Проблеми при засинанні
	Раннє пробудження
	Раннє ранкове пробудження
	Ранні пробудження
	Розлад засипання
	Розлад сну
	Стійке безсоння
	Важке засинання
	Труднощі засипання
	Проблеми засипання у дітей
	Труднощі при засинанні
	Складність засипання
	Наполегливе безсоння
	Погіршення сну
	Хронічна безсоння
	Часті нічні та/або ранні ранкові пробудження
	Часті нічні пробудження та відчуття неглибокого сну
R45.1 Занепокоєння та збудження	Ажитація
	Занепокоєння
	Вибухова збудливість
	Внутрішнє збудження
	Збудливість
	Порушення
	Порушення гостре
	Порушення психомоторне
	Гіперзбудливість
	Двигун збудження
	Купірування психомоторного збудження
	Нервове збудження
	Неусидливість
	Нічний неспокій
	Гостра стадія шизофренії із збудженням
	Гостре психічне збудження
	Пароксизм збудження
	Перезбудження
	Підвищена збудливість
	Підвищена нервова збудливість
	Підвищена емоційна та серцева збудливість
	Підвищене збудження
	Психічне збудження
	Психомоторна ажитація
	Психомоторна ажитованість
	Психомоторне збудження
	Психомоторне збудження при психозах
	Психомоторне збудження епілептичного характеру
	Психомоторний пароксизм
	Психомоторний напад
	Симптоми збудження
	Симптоми психомоторного збудження
	Стан ажитації
	Стан занепокоєння
	Стан збудження
	Стан підвищеного занепокоєння
	Стан психомоторного збудження
	Стан занепокоєння
	Стану збудження
	Стан хвилювання при соматичних захворюваннях
	Стан збудження
	Почуття занепокоєння
	Емоційне збудження
R45.4 Подразливість та озлоблення	Спалах гніву
	Гнів
	Дисфорія
	Невроз із підвищеною дратівливістю
	Озлоблення
	Підвищена дратівливість
	Підвищена дратівливість нервової системи
	Дратівливість
	Дратівливість при неврозах
	Дратівливість при психопатичних порушеннях
	Симптоми дратівливості
R45.7 Стан емоційного шоку та стресу неуточнений	Вплив стресових факторів
	Вплив екстремальних ситуацій
	Тривалі емоційні навантаження
	Нервово-психічні стреси
	Професійний стрес
	Психологічний стрес при авіапольотах
	Психоемоційне навантаження та стрес
	Психоемоційна напруга у стресових ситуаціях
	Психоемоційний стрес
	Стан стресовий
	Стрес
	Стресовий стан
	Стресові ситуації
	Стресові стани
	Стреси повсякденного життя
	Хронічні стреси
	Хронічний стрес