Головна » Лікування носа » Податковий кодекс 378.2. У якому разі не сплачують майновий податок на нерухомість, що використовується в камерській діяльності

Податковий кодекс 378.2. У якому разі не сплачують майновий податок на нерухомість, що використовується в камерській діяльності

1. Податкова база визначається з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею, як кадастрова вартість майна щодо таких видів нерухомого майна, яке визнано об'єктом оподаткування:

1) адміністративно-ділові центри та торгові центри (комплекси) та приміщення в них;

2) нежилі приміщення, призначення, дозволене використання або найменування яких відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі нерухомості, або документів технічного обліку (інвентаризації) об'єктів нерухомості передбачає розміщення офісів, торгових об'єктів, об'єктів громадського харчування та побутового обслуговування або які фактично використовуються для розміщення офісів, торгових об'єктів, об'єктів громадського харчування та побутового обслуговування;

3) об'єкти нерухомого майна іноземних організацій, які не здійснюють діяльності Російської Федераціїчерез постійні представництва, і навіть об'єкти нерухомого майна іноземних організацій, які стосуються діяльності даних організацій Російської Федерації через постійні представництва;

4) житлові будинки та житлові приміщення, які не враховуються на балансі як об'єкти основних засобів у порядку, встановленому для ведення бухгалтерського обліку.

2. Закон суб'єкта Російської Федерації, що встановлює особливості визначення податкової бази виходячи з кадастрової вартості об'єктів нерухомого майна, зазначених у підпунктах 1, 2 та 4 пункту 1 цієї статті, може бути прийнятий лише після затвердження суб'єктом Російської Федерації у встановленому порядку результатів визначення кадастрової вартості об'єктів нерухомого майна.

Після прийняття закону, зазначеного у цьому пункті, перехід до визначення податкової бази щодо об'єктів нерухомого майна, зазначених у підпунктах 1, 2 та 4 пункту 1 цієї статті, як їхня середньорічна вартість не допускається.

3. З метою цієї статті адміністративно-діловим центром визнається окрема будівля (будівля, споруда), що стоїть окремо, приміщення в якій належать одному або декільком власникам і яка відповідає хоча б одній з наступних умов:

2) будівля (будівля, споруда) призначена для використання або фактично використовується з метою ділового, адміністративного чи комерційного призначення. При цьому:

будівля (будівля, споруда) визнається призначеною для використання з метою ділового, адміністративного або комерційного призначення, якщо призначення, дозволене використання або найменування приміщень загальною площею не менше 20 відсотків загальної площі цієї будівлі (будівлі, споруди) відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державний реєстр нерухомості, або документи технічного обліку (інвентаризації) таких об'єктів нерухомості передбачає розміщення офісів та супутньої офісної інфраструктури (включаючи централізовані приймальні приміщення, кімнати для проведення зустрічей, офісне обладнання, паркування);

фактичним використанням будівлі (будівлі, споруди) з метою ділового, адміністративного чи комерційного призначення визнається використання не менше 20 відсотків його загальної площі для розміщення офісів та супутньої офісної інфраструктури (включаючи централізовані приймальні приміщення, кімнати для проведення зустрічей, офісне обладнання, паркування).

4. З метою цієї статті торговим центром (комплексом) визнається окрема будівля (будівля, споруда), що стоїть окремо, приміщення в якій належать одному або декільком власникам і яка відповідає хоча б одній з наступних умов:

будівля (будівля, споруда) визнається призначеною для використання з метою розміщення торгових об'єктів, об'єктів громадського харчування та (або) об'єктів побутового обслуговування, якщо призначення, дозволене використання або найменування приміщень загальною площею не менше 20 відсотків загальної площі цієї будівлі (будівлі, споруди) відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі нерухомості, або документів технічного обліку (інвентаризації) таких об'єктів нерухомості передбачає розміщення торгових об'єктів, об'єктів громадського харчування та (або) об'єктів побутового обслуговування;

фактичним використанням будівлі (будівлі, споруди) з метою розміщення торгових об'єктів, об'єктів громадського харчування та (або) об'єктів побутового обслуговування визнається використання не менше 20 відсотків його загальної площі для розміщення торгових об'єктів, об'єктів громадського харчування та (або) об'єктів побутового обслуговування.

4.1. В цілях цієї статті окремо стоїть нежитлова будівля (будівля, споруда), приміщення в якій належать одному або декільком власникам, визнається одночасно як адміністративно-діловий центр, так і торговий центр (комплекс), якщо така будівля (будівля, споруда) призначена для використання або фактично використовується одночасно як з метою ділового, адміністративного чи комерційного призначення, так і з метою розміщення торгових об'єктів, об'єктів громадського харчування та (або) об'єктів побутового обслуговування.

З метою цього пункту:

будівля (будівля, споруда) визнається призначеною для використання одночасно як з метою ділового, адміністративного чи комерційного призначення, так і з метою розміщення торгових об'єктів, об'єктів громадського харчування та (або) об'єктів побутового обслуговування, якщо призначення, дозволене використання або найменування приміщень загальною площею не менше 20 відсотків загальної площі цієї будівлі (будівлі, споруди) відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі нерухомості, або документів технічного обліку (інвентаризації) таких об'єктів нерухомості передбачає розміщення офісів та супутньої офісної інфраструктури (включаючи централізовані приймальні приміщення, кімнати для проведення зустрічей, офісне обладнання, паркування), торгових об'єктів, об'єктів громадського харчування та (або) об'єктів побутового обслуговування;

фактичним використанням будівлі (будівлі, споруди) одночасно як з метою ділового, адміністративного чи комерційного призначення, так і з метою розміщення торгових об'єктів, об'єктів громадського харчування та (або) об'єктів побутового обслуговування визнається використання не менше 20 відсотків загальної площі цієї будівлі (будівлі, споруди) для розміщення офісів та супутньої офісної інфраструктури (включаючи централізовані приймальні приміщення, кімнати для проведення зустрічей, офісне обладнання, паркування), торгових об'єктів, об'єктів громадського харчування та (або) об'єктів побутового обслуговування.

5. З метою цієї статті фактичним використанням нежитлового приміщення для розміщення офісів, торгових об'єктів, об'єктів громадського харчування та (або) об'єктів побутового обслуговування визнається використання не менше 20 відсотків його загальної площі для розміщення офісів, торгових об'єктів, об'єктів громадського харчування та (або) об'єктів побутового обслуговування

6. У разі, якщо відповідно до законодавства Російської Федерації визначено кадастрову вартість будівлі, в якій розташоване приміщення, що є об'єктом оподаткування, але при цьому кадастрову вартість такого приміщення не визначено, податкова база щодо цього приміщення визначається як частка кадастрової вартості будівлі, якому знаходиться приміщення, що відповідає частці, яку становить площа приміщення у загальній площі будівлі.

7. Уповноважений орган виконавчої влади суб'єкта Російської Федерації не пізніше 1-го числа чергового податкового періоду з податку:

1) визначає на цей податковий період перелік об'єктів нерухомого майна, зазначених у підпунктах 1 та 2 пункту 1 цієї статті, щодо яких податкова база визначається як кадастрова вартість (далі у цій статті – перелік);

2) направляє перелік в електронній формі до податкового органу за суб'єктом Російської Федерації;

3) розміщує перелік своєму офіційному сайті чи офіційному сайті суб'єкта Російської Федерації в інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет».

8. Склад відомостей, що підлягають включенню до переліку, формат та порядок їх направлення в електронній формі до податкового органу по суб'єкту Російської Федерації визначаються федеральним органом виконавчої влади, уповноваженим з контролю та нагляду у сфері податків та зборів.

9. Вид фактичного використання будівель (будівель, споруд) та приміщень визначається уповноваженим органом виконавчої влади суб'єкта Російської Федерації відповідно до порядку визначення виду фактичного використання будівель (будівель, споруд) та приміщень, що встановлюються з урахуванням положень пунктів 3, 4, 5 цієї статті найвищим виконавчим органом державної влади суб'єкта Російської Федерації.

10. Виявлені протягом податкового періоду об'єкти нерухомого майна, зазначені у підпунктах 1 та 2 пункту 1 цієї статті, не включені до переліку станом на 1 січня року податкового періоду, підлягають включенню до переліку, який визначається уповноваженим органом виконавчої влади суб'єкта Російської Федерації на черговий податковий період, якщо інше не встановлено цим пунктом.

У разі, якщо об'єкт нерухомого майна утворено в результаті поділу об'єкта нерухомого майна або іншого відповідного законодавству Російської Федерації дії з об'єктами нерухомого майна, включеними до переліку станом на 1 січня року податкового періоду, зазначений новоутворений об'єкт нерухомого майна за умови відповідності його критеріям, передбаченим цією статтею, до включення їх до переліку підлягає оподаткуванню за кадастровою вартістю, визначеною на день внесення до Єдиного державного реєстру нерухомості відомостей, що є підставою для визначення кадастрової вартості такого об'єкта.

11. Особа, яка веде облік спільного майна товаришів, зобов'язана з метою оподаткування повідомляти не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним періодом, кожному учаснику договору простого товариства (договору про спільну діяльність), договору інвестиційного товариства крім відомостей, передбачених статтею 377 Кодексу, відомості про кадастрову вартість нерухомого майна, що становить спільне майно товаришів, станом на 1 січня року, що є податковим періодом.

12. Обчислення суми податку та сум авансових платежів з податку щодо майна, щодо якого податкова база визначається як його кадастрова вартість, здійснюється у порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, з урахуванням таких особливостей:

1) сума авансового платежу з податку обчислюється після закінчення звітного періоду як одна четверта вартості кадастрової вартості об'єкта нерухомого майна станом на 1 січня року, що є податковим періодом, помножена на відповідну податкову ставку;

2) у разі, якщо кадастрова вартість об'єкта нерухомого майна, зазначеного у підпункті 1 або 2 пункту 1 цієї статті, була визначена відповідно до законодавства Російської Федерації протягом податкового (звітного) періоду та (або) зазначений об'єкт нерухомого майна не включений до переліку станом на 1 січня року податкового періоду, визначення податкової бази та обчислення суми податку (суми авансового платежу з податку) за поточним податковим періодом щодо даного об'єкта нерухомого майна здійснюються у порядку, передбаченому цією главою, без урахування положень цієї статті;

2.1) у разі, якщо кадастрова вартість об'єкта нерухомого майна, зазначеного у підпункті 3 або 4 пункту 1 цієї статті, була визначена відповідно до законодавства Російської Федерації протягом податкового (звітного) періоду, визначення податкової бази та обчислення суми податку (суми авансового платежу) з податку) за поточним податковим періодом щодо цього об'єкта нерухомого майна здійснюються виходячи з кадастрової вартості, визначеної на день внесення до Єдиного державного реєстру нерухомості відомостей, що є підставою для визначення кадастрової вартості такого об'єкта;

3) об'єкт нерухомого майна підлягає оподаткуванню у власника такого об'єкта або в організації, яка володіє таким об'єктом на праві господарського відання, якщо інше не передбачено статтями 378 та 378.1 цього Кодексу.

13. Організація щодо об'єктів нерухомого майна, податкова база щодо яких визначається як кадастрова вартість, сплачує податок (авансові платежі з податку) до бюджету за місцем знаходження кожного із зазначених об'єктів нерухомого майна у сумі, що визначається як добуток податкової ставки, що діє на території відповідного суб'єкта Російської Федерації, де розташовані ці об'єкти нерухомого майна, і кадастрової вартості (однієї четвертої кадастрової вартості) цього майна.

14. У разі, якщо щодо об'єктів нерухомого майна, зазначених у підпункті 3 пункту 1 цієї статті, кадастрову вартість не визначено, щодо зазначених об'єктів нерухомого майна податкова база приймається рівною нулю.

15. Зміна кадастрової вартості об'єкта оподаткування протягом податкового періоду не враховується при визначенні податкової бази у цьому та попередніх податкових періодах, якщо інше не передбачено цим пунктом.

Зміна кадастрової вартості об'єкта оподаткування внаслідок зміни якісних та (або) кількісних характеристик цього об'єкта оподаткування враховується при визначенні податкової бази з дня внесення до Єдиного державного реєстру нерухомості відомостей, що є підставою для визначення кадастрової вартості.

У разі зміни кадастрової вартості об'єкта оподаткування внаслідок виправлення технічної помилки у відомостях Єдиного державного реєстру нерухомості про величину кадастрової вартості, а також у разі зменшення кадастрової вартості у зв'язку з виправленням помилок, допущених під час визначення кадастрової вартості, переглядом кадастрової вартості за рішенням комісії про результати визначення кадастрової вартості або рішення суду у разі недостовірності відомостей, використаних при визначенні кадастрової вартості, відомості про змінену кадастрову вартість, внесені до Єдиного державного реєстру нерухомості, враховуються при визначенні податкової бази починаючи з дати початку застосування з метою оподаткування відомостей про змінювану вартість .

У разі зміни кадастрової вартості об'єкта оподаткування на підставі встановлення його ринкової вартості за рішенням комісії з розгляду спорів про результати визначення кадастрової вартості або рішення суду відомості про кадастрову вартість, встановлену рішенням зазначеної комісії або рішенням суду, внесені до Єдиного державного реєстру нерухомості, враховуються під час визначення податкової бази починаючи з дати початку застосування з оподаткування кадастрової вартості, що є предметом оспорювання.

Коментар до Ст. 378.2 НК РФ

Стаття 378.2 НК РФ визначає особливості визначення податкової бази, обчислення та сплати податку щодо окремих об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до п. 1 ст. 378.2 НК РФ податкова база визначається з урахуванням особливостей, встановлених ст. 378.2 НК РФ, як кадастрова вартість майна, затверджена в установленому порядку, щодо таких видів нерухомого майна, визнаного об'єктом оподаткування:

а) адміністративно-ділові центри та торгові центри (комплекси) та приміщення в них (пп. 1 п. 1 ст. 378.2 НК РФ).

При цьому з метою гол. 30 НК РФ згідно з п. 3 ст. 378.2 НК РФ адміністративно-діловим центром визнається окреме нежитлове будинок (будівля, споруда), приміщення в якому належать одному або декільком власникам і яке відповідає хоча б одній з наступних умов:

1) будівля (будівля, споруда) розташована на земельній ділянці, один із видів дозволеного використання якої передбачає розміщення офісних будівель ділового, адміністративного та комерційного призначення;

2) будівля (будівля, споруда) призначене для використання або фактично використовується з метою ділового, адміністративного чи комерційного призначення. При цьому:

будівля (будівля, споруда) визнається призначеною для використання з метою ділового, адміністративного або комерційного призначення, якщо призначення приміщень загальною площею не менше 20% загальної площі цієї будівлі (будівлі, споруди) відповідно до кадастрових паспортів відповідних об'єктів нерухомості або документів технічного обліку ( інвентаризації) таких об'єктів нерухомості передбачає розміщення офісів та супутньої офісної інфраструктури (включаючи централізовані приймальні приміщення, кімнати для проведення зустрічей, офісне обладнання, паркування); фактичним використанням будівлі (будівлі, споруди) з метою ділового, адміністративного чи комерційного призначення визнається використання не менше 20% його загальної площі для розміщення офісів та супутньої офісної інфраструктури (включаючи централізовані приймальні приміщення, кімнати для проведення зустрічей, офісне обладнання, паркування).

А згідно з п. 4 ст. 378.2 НК РФ з метою застосування гол. 30 НК РФ торговим центром (комплексом) визнається окреме нежитлове будинок (будівля, споруда), приміщення в якому належать одному або декільком власникам і яке відповідає хоча б одній з наступних умов:

1) будівля (будівля, споруда) розташована на земельній ділянці, один із видів дозволеного використання якої передбачає розміщення торгових об'єктів, об'єктів громадського харчування та (або) побутового обслуговування;

2) будівля (будівля, споруда) призначена для використання або фактично використовується з метою розміщення торгових об'єктів, об'єктів громадського харчування та (або) об'єктів побутового обслуговування. При цьому будівля (будівля, споруда) визнається призначеною для використання з метою розміщення торгових об'єктів, об'єктів громадського харчування та (або) об'єктів побутового обслуговування, якщо призначення приміщень загальною площею не менше 20% загальної площі цієї будівлі (будівлі, споруди) відповідно до кадастровими паспортами відповідних об'єктів нерухомості чи документами технічного обліку (інвентаризації) таких об'єктів нерухомості передбачає розміщення торгових об'єктів, об'єктів громадського харчування та (або) об'єктів побутового обслуговування; фактичним використанням будівлі (будівлі, споруди) з метою розміщення торгових об'єктів, об'єктів громадського харчування та (або) об'єктів побутового обслуговування визнається використання не менше 20% його загальної площі для розміщення торгових об'єктів, об'єктів громадського харчування та (або) об'єктів побутового обслуговування.

При цьому фактичним використанням нежитлового приміщення для розміщення офісів, торгових об'єктів, об'єктів громадського харчування та (або) об'єктів побутового обслуговування визнається використання не менше ніж 20% його загальної площі для розміщення офісів, торгових об'єктів, об'єктів громадського харчування та (або) об'єктів побутового обслуговування ( п. 5 ст.378.2 НК РФ);

б) нежитлові приміщення, призначення яких відповідно до кадастрових паспортів об'єктів нерухомості або документів технічного обліку (інвентаризації) об'єктів нерухомості передбачає розміщення офісів, торгових об'єктів, об'єктів громадського харчування та побутового обслуговування або які фактично використовуються для розміщення офісів, торгових об'єктів, об'єктів громадського харчування. та побутового обслуговування (пп. 2 п. 1 ст. 378.2 НК РФ).

Кадастровий паспорт об'єкта нерухомості є витягом з державного кадастру нерухомості, що містить унікальні характеристики об'єкта нерухомості, а також залежно від виду об'єкта нерухомості інші передбачені Федеральним законом від 24 липня 2007 р. N 221-ФЗ «Про державний кадастр нерухомості» (далі — Закон) N 221-ФЗ) відомості про об'єкт нерухомості;

в) об'єкти нерухомого майна іноземних організацій, що не здійснюють діяльності в Російській Федерації через постійні представництва, а також об'єкти нерухомого майна іноземних організацій, які не належать до діяльності даних організацій у Російській Федерації через постійні представництва. При цьому у разі, якщо щодо об'єктів нерухомого майна, зазначених у цьому випадку, кадастрову вартість не визначено, щодо зазначених об'єктів нерухомого майна податкова база приймається рівною нулю (п. 14 ст. 378.2 НК РФ);

г) житлові будинки та житлові приміщення, які не враховуються на балансі як об'єкти основних

коштів у порядку, встановленому для бухгалтерського обліку.

Закон суб'єкта Російської Федерації, що встановлює особливості визначення податкової бази виходячи з кадастрової вартості перерахованих вище об'єктів нерухомого майна, може бути прийнятий тільки після затвердження суб'єктом Російської Федерації в установленому порядку результатів визначення кадастрової вартості об'єктів нерухомого майна.

Після прийняття такого закону перехід до визначення податкової бази щодо об'єктів вищевказаного нерухомого майна як їхньої середньорічної вартості не допускається.

Відповідно до п. 7 ст. 378.2 НК РФ уповноважений орган виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації не пізніше 1-го числа чергового податкового періоду з податку на майно організацій визначає цей податковий період перелік об'єктів нерухомого майна, зазначених у пп. 1 та 2 п. 1 ст. 378.2 НК РФ (далі - перелік об'єктів нерухомого майна), направляє цей перелік в електронній формі до податкового органу по суб'єкту Російської Федерації та розміщує його на своєму офіційному сайті або на офіційному сайті суб'єкта Російської Федерації в інформаційно-телекомунікаційній мережі Інтернет.

Склад відомостей, що підлягають включенню до переліку, формат та порядок їх направлення в електронній формі до податкового органу по суб'єкту Російської Федерації визначаються федеральним органом виконавчої влади, уповноваженим з контролю та нагляду у сфері податків та зборів.

До визначення федеральним органом виконавчої влади, уповноваженим з контролю та нагляду у сфері податків і зборів, складу відомостей склад відомостей, що підлягають включенню до відповідного переліку, визначається вищим виконавчим органом державної влади суб'єкта Російської Федерації за погодженням з федеральним органом виконавчої влади, уповноваженим з контролю та нагляду у сфері податків та зборів (п. 1 ст. 4 Федерального закону від 2 листопада 2013 р. N 307-ФЗ «Про внесення змін до статті 12 частини першої та главу 30 частини другої ПК Російської Федерації», (далі — Закон N 307 -ФЗ)).

Нині положення п. 1 ст. 4 Закону N 307-ФЗ не діють, оскільки Склад зазначених відомостей визначено Наказом ФНП Росії від 28 листопада 2014 р. N ММВ-7-11/ [email protected]«Про визначення складу відомостей, що підлягають включенню до переліку об'єктів нерухомого майна, зазначених у підпунктах 1 та 2 пункту 1 статті 378.2 ПК Російської Федерації, щодо яких податкова база визначається як їхня кадастрова вартість, та про затвердження Формату їх подання в електронній формі» ( Лист ФНП Росії від 16 січня 2015 р. N БС-19-11/9).

З урахуванням викладеного, якщо відповідно до п. 2 ст. 378.2 НК РФ у суб'єкті Російської Федерації ухвалено регіональний закон, що встановлює особливості визначення податкової бази з 2014 р. виходячи з кадастрової вартості об'єктів нерухомого майна, зазначених у пп. 1 та 2 п. 1 ст. 378.2 НК РФ, то об'єкти нерухомості підлягали оподаткуванню за кадастровою вартістю за умови їх включення до переліку об'єктів нерухомого майна, розміщеного на офіційному сайті, не пізніше 1 січня 2014 року.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2014 р. платники податків, які мають у власності зазначені у пп. 1 та 2 п. 1 ст. 378.2 НК РФ об'єкти, повинні обкладати об'єкти нерухомого майна за кадастровою вартістю у разі набуття чинності суб'єктом Російської Федерації стосовно податкового періоду 2014 р. відповідного нормативного правового акта та включення конкретного об'єкта до переліку, визначений уповноваженим органом виконавчої влади суб'єкта Російської Федерації.

Якщо об'єкт нерухомості не відповідає умовам, зазначеним у п. п. 3 — 5 ст. 378.2 НК РФ, то положення ст. 378.2 НК РФ до цього об'єкта застосовуватись не повинні (Лист Мінфіну Росії від 17 лютого 2014 р. N 03-05-05-01/6376).

Зазначимо, що у межах повноважень, наданих суб'єктам Російської Федерації п. 3 ст. 12 та п. 2 ст. 372 НК РФ, було ухвалено Закон м. Москви від 20 листопада 2013 р. N 63 «Про внесення змін до Закону міста Москви від 5 листопада 2003 року N 64 «Про податок на майно організацій», що встановлює з 1 січня 2014 р. особливості визначення податкової бази з податку майно організацій на основі кадастрової вартості об'єктів нерухомого майна, зазначених у пп. 1 та 2 п. 1 ст. 378.2 НК РФ.

З метою реалізації зазначеного Закону м. Москви відповідно до п. 7 ст. 378.2 НК РФ уповноважений суб'єктом Російської Федерації орган зобов'язаний у взаємозв'язку з положеннями п. п. 3 - 5 та 9 ст. 378.2 НК РФ визначити перелік об'єктів нерухомого майна, зазначених у пп. 1 та 2 п. 1 ст. 378.2 НК РФ, щодо яких податкова база визначається як їхня кадастрова вартість.

Урядом Москви було затверджено Перелік об'єктів нерухомого майна, щодо яких податкова база визначається як їхня кадастрова вартість, на 2014 р. (Постанова Уряду Москви від 29 листопада 2013 р. N 772-ПП).

Надалі Постановою Уряду Москви від 28 листопада 2014 р. N 700-ПП «Про визначення Переліку об'єктів нерухомого майна, щодо яких податкова база визначається як їхня кадастрова вартість» затверджено Перелік об'єктів нерухомого майна (будівель, будівель та споруд), щодо яких податкова база визначається як їхня кадастрова вартість, на 2015 р. та наступні податкові періоди відповідно до статті 1.1 Закону м. Москви від 5 листопада 2003 р. N 64 «Про податок на майно організацій».

Відповідно до п. 6 ст. 378.2 НК РФ, якщо відповідно до законодавства Російської Федерації визначено кадастрову вартість тільки будівлі, в якій розташоване приміщення, що належить власнику, але при цьому кадастрова вартість такого приміщення не визначено, податкова база щодо цього приміщення визначається як частка кадастрової вартості будівлі, в якій знаходиться приміщення, що відповідає частці, що становить площу приміщення у загальній площі будівлі (далі — частка кадастрової вартості приміщення).

З урахуванням викладеного якщо будинок включено до затвердженого Урядом Москви Переліку об'єктів нерухомого майна, то даний об'єкт нерухомості підлягає оподаткуванню виходячи з податкової бази, яка визначається відповідно до п. 2 ст. 375 НК РФ як кадастрова вартість усієї будівлі.

У зв'язку з цим власник будівлі (або власники приміщень у будівлі) визначає податкову базу з податку на майно організацій відповідно до ст. 378.2 НК РФ у вищезгаданому порядку - виходячи з кадастрової вартості будівлі (або частки кадастрової вартості приміщень, що знаходяться у власності організацій).

Що ж до об'єктів нерухомого майна, які включені до затверджений Урядом Москви Перелік об'єктів нерухомого майна, то з положень п. 12 ст. 378.2 Кодексу випливає, що у разі, якщо кадастрову вартість об'єкта нерухомого майна було визначено відповідно до законодавства Російської Федерації протягом податкового (звітного) періоду та (або) зазначений об'єкт нерухомого майна не включено до переліку об'єктів нерухомого майна станом на 1 січня року податкового періоду, визначення податкової бази та обчислення суми податку (суми авансового платежу з податку) за поточним податковим періодом щодо даного об'єкта нерухомого майна здійснюються у порядку, передбаченому гол. 30 НК РФ, не враховуючи положень ст. 378.2 НК РФ.

Отже, податкова база щодо об'єктів нерухомого майна, що перебувають на балансі організації, не пойменованих у зазначеному переліку об'єктів нерухомого майна, визначається в порядку, встановленому п. 1 ст. 375 НК РФ, тобто виходячи з балансової (залишкової) вартості об'єктів нерухомого майна (Лист Мінфіну Росії від 26 лютого 2014 р. N 03-05-05-01/8053).

Виходячи із положень п. 6 ст. 378.2 НК РФ слід, що у разі, якщо відповідно до законодавства Російської Федерації визначено кадастрову вартість будівлі, в якій розташоване приміщення, що є об'єктом оподаткування, але при цьому кадастрову вартість такого приміщення не визначено, податкова база щодо цього приміщення визначається як частка кадастрової вартості будівлі, в якій знаходиться приміщення, відповідна частці, яку становить площа приміщення у загальній площі будівлі, так:

Кадастрова вартість = Кадастрова x (Площа нежитлового: Загальна площа).

нежитлового вартість будівлі приміщення будівлі приміщення

Відповідно до п. 12 ст. 378.2 НК РФ обчислення суми податку та сум авансових платежів з податку щодо майна, щодо якого податкова база визначається як його кадастрова вартість, здійснюється у порядку, передбаченому ст. 382 НК РФ, з урахуванням таких особливостей:

1) сума авансового платежу з податку обчислюється після закінчення звітного періоду як 1/4 кадастрової вартості об'єкта нерухомого майна станом на 1 січня року, що є податковим періодом, помножена на відповідну податкову ставку;

2) у разі якщо кадастрову вартість об'єкта нерухомого майна було визначено відповідно до законодавства Російської Федерації протягом податкового (звітного) періоду та (або) зазначений об'єкт нерухомого майна не включено до переліку станом на 1 січня року податкового періоду, визначення податкової бази та обчислення суми податку (суми авансового платежу з податку) за поточним податковим періодом щодо даного об'єкта нерухомого майна здійснюються у порядку, передбаченому гол. 30 НК РФ, не враховуючи положень ст. 378.2 НК РФ;

3) об'єкт нерухомого майна підлягає оподаткуванню у власника такого об'єкта, якщо інше не передбачено ст. ст. 378 та 378.1 НК РФ.

Відповідно до п. 13 ст. 378.2 НК РФ організація щодо об'єктів нерухомого майна, податкова база щодо яких визначається як кадастрова вартість, сплачує податок (авансові платежі з податку) до бюджету за місцем знаходження кожного із зазначених об'єктів нерухомого майна у сумі, що визначається як добуток податкової ставки, що діє на території відповідного суб'єкта Російської Федерації, де розташовані ці об'єкти нерухомого майна, і кадастрової вартості (1/4) цього майна.

Відповідно до п. 15 ст. 378.2 НК РФ зміна кадастрової вартості об'єктів оподаткування протягом податкового періоду не враховується щодо податкової бази у цьому та попередніх податкових періодах. Виняток — такі випадки:

а) зміна кадастрової вартості об'єктів оподаткування внаслідок виправлення технічної помилки, допущеної органом, який здійснює державний кадастровий облік, під час державного кадастру нерухомості. Зміна кадастрової вартості об'єктів оподаткування у разі враховується щодо податкової бази починаючи з податкового періоду, у якому було допущено таку технічну помилку;

б) зміна кадастрової вартості за рішенням комісії з розгляду спорів про результати ухвалення кадастрової вартості або рішення суду у порядку, встановленому ст. 24.18 Федерального закону від 29 липня 1998 р. N 135-ФЗ «Про оціночну діяльність у Російській Федерації». Відомості про кадастрову вартість, встановлену рішенням зазначеної комісії або рішенням суду, враховуються при визначенні податкової бази починаючи з податкового періоду, в якому подано відповідну заяву про перегляд кадастрової вартості, але не раніше дати внесення до державного кадастру нерухомості кадастрової вартості, яка була предметом заперечення.

1) адміністративно-ділові центри та торгові центри (комплекси) та приміщення в них;

2) нежитлові приміщення, призначення, дозволене використання чи найменування яких відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі нерухомості, або документів технічного обліку (інвентаризації) об'єктів нерухомості передбачає розміщення офісів, торгових об'єктів, об'єктів громадського харчування та побутового обслуговування або які фактично використовуються для розміщення офісів, торгових об'єктів, об'єктів громадського харчування та побутового обслуговування;

3) об'єкти нерухомого майна іноземних організацій, що не здійснюють діяльності в Російській Федерації через постійні представництва, а також об'єкти нерухомого майна іноземних організацій, що не належать до діяльності даних організацій у Російській Федерації через постійні представництва;

4) житлові приміщення, гаражі, машиномісця, об'єкти незавершеного будівництва, а також житлові будівлі, садові будинки, господарські будівлі або споруди, розташовані на земельних ділянках, наданих для ведення особистого підсобного господарства, городництва, садівництва або індивідуального житлового будівництва.

З метою цього пункту:

2) направляє перелік в електронній формі до податкового органу за суб'єктом Російської Федерації;

3) розміщує перелік своєму офіційному сайті чи офіційному сайті суб'єкта Російської Федерації в інформаційно-телекомунікаційної мережі " Інтернет " .

1) сума авансового платежу з податку обчислюється після закінчення звітного періоду як одна четверта вартість кадастрової вартості об'єкта нерухомого майна, помножена на відповідну податкову ставку;

2.2) у разі, якщо кадастрова вартість об'єктів нерухомого майна, зазначених у підпункті 4 пункту 1 цієї статті, не визначена, визначення податкової бази та обчислення суми податку (суми авансового платежу з податку) за поточним податковим періодом щодо даних об'єктів нерухомого майна здійснюються порядку, передбаченому цією главою без урахування положень цієї статті;

Стаття 378-2. Особливості визначення податкової бази, обчислення та сплати податку щодо окремих об'єктів нерухомого майна

1) адміністративно-ділові центри та торгові центри (комплекси) та приміщення в них;

3) об'єкти нерухомого майна іноземних організацій, що не здійснюють діяльності в Російській Федерації через "постійні представництва", а також об'єкти нерухомого майна іноземних організацій, що не належать до діяльності даних організацій у Російській Федерації через постійні представництва.

2. Закон суб'єкта Російської Федерації, що встановлює особливості визначення податкової бази виходячи з кадастрової вартості об'єктів нерухомого майна, зазначених у "підпунктах 1", "2" та "4 пункти 1" цієї статті, може бути прийнятий тільки після затвердження суб'єктом Російської Федерації у встановленому порядок результатів визначення кадастрової вартості об'єктів нерухомого майна

Після прийняття закону, зазначеного в цьому пункті, перехід до визначення податкової бази щодо об'єктів нерухомого майна, зазначених у "підпунктах 1", "2" та "4 пункти 1" цієї статті, як їхня середньорічна вартість не допускається.

З метою цього пункту:

1) визначає на цей податковий період перелік об'єктів нерухомого майна, зазначених у "підпунктах 1" та "2 пункту 1" цієї статті, щодо яких податкова база визначається як кадастрова вартість (далі у цій статті - перелік);

2) направляє перелік в електронній формі до податкового органу за суб'єктом Російської Федерації;

10. Виявлені протягом податкового періоду об'єкти нерухомого майна, зазначені у "підпунктах 1" та "2 пункту 1" цієї статті, не включені до переліку станом на 1 січня року податкового періоду, підлягають включенню до переліку, який визначається уповноваженим органом виконавчої влади суб'єкта Російської Федерації на черговий податковий період, якщо інше встановлено цим пунктом.

12. Обчислення суми податку та сум авансових платежів з податку щодо майна, щодо якого податкова база визначається як його кадастрова вартість, здійснюється у порядку, передбаченому "статтею 382" цього Кодексу, з урахуванням таких особливостей:

14. У разі, якщо щодо об'єктів нерухомого майна, зазначених у "підпункті 3 пункту 1" цієї статті, кадастрову вартість не визначено, щодо зазначених об'єктів нерухомого майна податкова база приймається рівною нулю.

(запроваджена Федеральним законом від 02.11.2013 N 307-ФЗ)

1) адміністративно-ділові центри та торгові центри (комплекси) та приміщення в них;

(У ред. Федерального закону від 30.11.2016 N 401-ФЗ)

(пп. 4 запроваджено Федеральним законом від 04.10.2014 N 284-ФЗ)

(У ред. Федерального закону від 04.10.2014 N 284-ФЗ)

(У ред. Федерального закону від 30.11.2016 N 401-ФЗ)

З метою цього пункту:

(У ред. Федерального закону від 30.11.2016 N 401-ФЗ)

(п. 4.1 запроваджено Федеральним законом від 04.11.2014 N 347-ФЗ)

2) направляє перелік в електронній формі до податкового органу за суб'єктом Російської Федерації;

(пп. 2 у ред. Федерального закону від 04.11.2014 N 347-ФЗ)

(У ред. Федерального закону від 04.11.2014 N 347-ФЗ)

(У ред. Федерального закону від 03.07.2016 N 242-ФЗ)

(абзац запроваджено Федеральним законом від 02.04.2014 N 52-ФЗ (ред. 24.11.2014); у ред. Федерального закону від 30.11.2016 N 401-ФЗ)

(У ред. Федерального закону від 30.11.2016 N 401-ФЗ)

(пп. 2.1 запроваджено Федеральним законом від 30.09.2017 N 286-ФЗ)

(У ред. Федеральних законів від 02.04.2014 N 52-ФЗ, від 29.11.2014 N 382-ФЗ)

(У ред. Федерального закону від 02.04.2014 N 52-ФЗ)

(п. 15 у ред. Федерального закону від 03.08.2018 N 334-ФЗ)

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Департамент податкової та митно-тарифної політики розглянув лист про застосування статті 378.2 Податкового кодексу Російської Федерації у зв'язку з прийняттям (далі - Федеральний закон N 307-ФЗ) та повідомляє.

На підставі пункту 2 статті 372 Податкового кодексу Російської Федерації (далі - Кодекс, у редакції Федерального закону N 307-ФЗ) з 1 січня 2014 року законами суб'єктів Російської Федерації можуть визначатися особливості визначення податкової бази окремих об'єктів нерухомого майна відповідно до глави 30 "Податок на майно організацій "Кодексу.

Пунктом 2 статті 375 Кодексу (у редакції Федерального закону N 307-ФЗ) встановлено, що податкова база щодо окремих об'єктів нерухомого майна визначається як їхня кадастрова вартість станом на 1 січня року податкового періоду відповідно до статті 378.2 Кодексу.

Відповідно до закону суб'єкта Російської Федерації, що встановлює особливості визначення податкової бази виходячи з кадастрової вартості об'єктів нерухомого майна, зазначених у підпунктах 1 і , може бути прийнятий тільки після затвердження суб'єктом Російської Федерації в установленому порядку результатів визначення кадастрової вартості об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до статті 24.12 Федерального закону від 29.07.98 N 135-ФЗ "Про оціночну діяльність у Російській Федерації" (далі - Федеральний закон N 135-ФЗ) державна кадастрова, оцінка проводиться за рішенням виконавчого органу державної влади суб'єкта Російської Федерації або у випадках, встановлених законодавством суб'єкта Російської Федерації, за рішенням органу місцевого самоврядування не рідше ніж один раз на п'ять років з дати, станом на яку було проведено державну кадастрову оцінку. Орган, який ухвалив рішення про проведення державної кадастрової оцінки, є замовником робіт із визначення кадастрової вартості.

Формування переліку об'єктів нерухомості, що підлягають державній кадастровій оцінці (далі - Перелік об'єктів нерухомості) проводиться у порядку, встановленому статтею 24.13 Федерального закону N 135-ФЗ. При цьому державна кадастрова оцінка проводиться щодо врахованих у державному кадастрі нерухомості об'єктів нерухомості. Перелік об'єктів нерухомості формується Росреєстром і надається замовнику робіт з визначення кадастрової вартості на його запит. Порядок формування Переліку об'єктів нерухомості, та надання його Росреєстром замовнику, включаючи вимоги до змісту запиту замовника робіт з визначення кадастрової вартості, встановлюються уповноваженим федеральним органом, який здійснює функції нормативно-правового регулювання у сфері оціночної діяльності (Мінекономрозвитку Росії).

На підставі підпунктів 1 та 2 пункту 1 статті 378.2 Кодексу податкова база визначається з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею, як кадастрова вартість майна, затверджена в установленому порядку, щодо окремих видів нерухомого майна, яке визнано об'єктом оподаткування, до яких віднесено адміністративно-ділові центри та торгові центри (комплекси) та приміщення в них; нежитлові приміщення, призначення яких відповідно до кадастрових паспортів об'єктів нерухомості або документів технічного обліку (інвентаризації) об'єктів нерухомості передбачає розміщення офісів, торгових об'єктів, об'єктів громадського харчування та побутового обслуговування або які фактично використовуються для розміщення офісів, торгових об'єктів, об'єктів громадського харчування та побутового. обслуговування.

Умови визнання об'єкта нерухомості адміністративно-діловим центром, торговим центром (комплексом), офісом, торговим об'єктом, об'єктом громадського харчування та побутового обслуговування встановлені пунктами 3-5 статті 378.2 Кодексу.

Уповноважений орган виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації не пізніше 1 числа чергового податкового періоду з податку на майно організацій визначає на цей податковий період перелік об'єктів нерухомого майна, зазначених у підпунктах 1 та 2 пункту 1 статті 378.2 Кодексу (далі - Перелік об'єктів нерухомого майна з метою ), направляє їх у податкові органи за місцем знаходження відповідних об'єктів нерухомого майна та розміщує на своєму офіційному сайті або на офіційному сайті суб'єкта Російської Федерації в інформаційно-телекомунікаційній мережі "Інтернет".

У зв'язку з цим об'єкти нерухомого майна, зазначені у підпунктах 1 та 2 пункту 1 статті 378.2 Кодексу, не включені до Переліку об'єктів нерухомого майна для цілей оподаткування на відповідний податковий період, в силу підпункту 2 пункту 12 статті 378.2 Кодексу підлягають що визначається відповідно до пункту 1 статті 375 Кодексу, тобто виходячи із середньорічної вартості майна, що визнано об'єктами оподаткування.

У разі зміни статусу об'єкта нерухомого майна, включеного до Переліку об'єктів нерухомого майна для цілей оподаткування, у зв'язку з припиненням (виникненням) права власності, у тому числі внаслідок поділу на кілька об'єктів, на думку Департаменту, обчислення суми податку на майно організацій у зазначених випадках має провадитись у порядку, встановленому пунктом 5 статті 382 Кодексу, щодо об'єктів нерухомого майна іноземних організацій, зазначених у підпункті 3 пункту 1 статті 378.2 Кодексу. При цьому після поділу об'єкта нерухомого майна на кілька самостійних об'єктів оподаткування новостворених об'єктів нерухомого майна має здійснюватися виходячи з податкової бази, визначеної у загальновстановленому порядку відповідно до пункту 1 статті 375 Кодексу.

Водночас вважаємо, що це питання потребує законодавчого врегулювання.

З питання виключення об'єкта нерухомого майна з Переліку об'єктів нерухомого майна з метою оподаткування на наступний податковий період слід керуватися пунктом 2 статті 378.2 Кодексу, згідно з яким після ухвалення закону суб'єкта Російської Федерації, що встановлює особливості визначення податкової бази на основі кадастрової вартості майна, перехід до визначення податкової бази щодо зазначених об'єктів нерухомого майна як їх середньорічної вартості не допускається.

С.Д.Шаталов

Електронний текст документа
підготовлений ЗАТ "Кодекс" та звірений за:
розсилання

Податковий кодекс 378.2. У якому разі не сплачують майновий податок на нерухомість, що використовується в камерській діяльності

Коментар до Ст. 378.2 НК РФ

Стаття 378-2. Особливості визначення податкової бази, обчислення та сплати податку щодо окремих об'єктів нерухомого майна

Популярне