» »

ТТГ норма у жінок та чоловіків, аналіз на високий та низький ТТГ. Дослідження гормонального фону: норма та патології Пролактин одиниці виміру мкме мл

– один із основних гормонів, що регулюють функції статевих залоз. Він виконує ряд важливих завдань в організмі вагітної жінки, допомагаючи підтримувати потрібну концентрацію інших гормонів і переживати стрес, який є виношуванням.

Враховуючи важливу роль хоріонічного гонадотропіну, не дивно, що аналіз на його концентрацію в крові є одним із основних при моніторингу вагітності. Одиниці виміру ХГЛ у результатах тестів кількох різних лабораторій можуть бути різними, тому для правильної інтерпретації результатів важливо знати співвідношення між ними.

Чому ХГЛ такий важливий?

Щоб зрозуміти, чому вміст хоріонічного гонадотропіну є одним з основних маркерів здорової вагітності (особливо у першому триместрі), необхідно розібратися у його властивостях та впливі на організм.

Поряд з іншими гонадотропними гормонами (лютеїнізуючим і фолікулстимулюючим), а також тиротропіном (ТТГ) ХГЛ складається з α- та β-субодиниці. Будова β-субодиниці ХГЛ відрізняє її від перерахованих гормонів (α-субодиниця є гомологічною аналогічною структурною складовою у ФСГ, та ТТГ). При вагітності є визначальним фактором, що дозволяє встановити концентрацію саме цього гормону за рахунок специфічної реакції на субодиницю.

За своїми властивостями ХГЛ нагадує відразу обидва інші гонадотропні гормони. Однак, незважаючи на здатність зв'язуватися з обома типами рецепторів, лютеїнізуючі властивості значно переважають стимуляцію фолікула. У цій якості ХГЛ значно перевершує звичайний гіпофізарний лютеїнізуючий гормон: саме завдяки його високій активності жовте тіло, яке в нормі існує два останні тижні менструального циклу, зберігається доти, доки плацента не розвивається достатньо, щоб виробляти естроген та прогестерон.

Під впливом хоріонічного гонадотропіну жовте тіло виробляє багато , який потрібний для нормального перебігу вагітності. Також ХГЛ стимулює вироблення естрогенів, без яких неможлива активація прогестерону, слабких андрогенів та глюкокортикоїдів, які зменшують реакцію імунітету на наполовину чужорідне тіло та дозволяють уникнути викидня.

Роль ХГЛ в організмі вагітної пояснює динаміку вироблення гормону: до 10-12 тижнів його кількість неухильно підвищується, т.к. для нормального виношування плода потрібно дедалі більше прогестерону. Після дозрівання плаценти та початку секреції всіх необхідних для вагітності гормонів її тканинами необхідність існування жовтого тіла та його інтенсивної стимуляції зникає, тому концентрація ХГЛ знижується.

Враховуючи все вищесказане, надлишок або недолік хоріонічного гонадотропіну у вагітних жінок говорить про патології або похибки діагностики (імовірніше на ранніх термінах виношування).

Норма концентрації хоріонічного гонадотропіну при вагітності

Хоріонічний гонадотропін людини вважається плацентарним гормоном, незважаючи на те, що відсутність вагітності невелика його кількість (не вище 5 мМЕ/мл, за деякими даними – до 6,15) виробляється гіпофізом. При вагітності норма бета ХГЛ на кілька порядків перевищує цей показник.

Нормальний вміст ХГЛ у крові по тижнях вагітності;

Кількість тижнів (від зачаття) Нормальна концентрація ХГЛ, мМЕ/мл
До 2-х 25-156
2-3 100-4870
3-4 1110-31500
4-5 2560-82300
5-6 23100-151000
6-7 27300-233000
7-11 до 291000
11-16 6140-103000
16-21 4720-80100
21-39 2700-78100

У нормі після припинення функціонування жовтого тіла концентрація хоріонічного гонадотропіну плавно спадає, але у третьому триместрі вагітності може спостерігатися повторний, менш інтенсивний пік рівня вмісту гормону.

Раніше в медичній практиці це явище вважалося одним із варіантів норми. Сьогодні фахівці ставляться до піку більш насторожено: підвищення рівня ХГЛ після 11 тижня нерідко свідчить про патології, що загрожують здоров'ю матері (трофобластична хвороба), або плацентарну недостатність. Останнє часто спостерігається при резус-конфлікті організму вагітної та плода.

Для моніторингу здоров'я плода, а також визначення наявності деяких видів ракових пухлин застосовується аналіз вмісту вільного β-ХГЛ.

Тиждень вагітності Концентрація вільного ХГЛ, мМЕ/мл
Скринінг у I триместрі
9 502-4109
10 549-3864
11 370-2775
12 285-2734
13 302-2441
Скринінг у II триместрі;
14 189-1690
15 125-1319
16 99-1064
17 71-911
18 82-709

Концентрація вільного ХГЛ може вказуватись у нанограмах у мілілітрі. Співвідношення мед та мМЕ до нг наведено нижче.

У чоловіків та за відсутності вагітності у жінок рівень вмісту незв'язаної бета-субодиниці гонадотропіну не перевищує 43 мМЕ/мл (максимальний рівень вільного ХГЛ 2 нг/мл).

Наведена таблиця є орієнтовною. Інтерпретувати результати повинен лікар, т.к. зазначені норми є усередненими і можуть не підходити для конкретної вагітної через особливі обставини (деяких хронічних захворювань, багатоплідності та ін.).

Причини зниженого та підвищеного рівня ХГЛ

Можливими причинами підвищеного рівня ХГЛ у майбутніх мам можуть стати:

  • багатоплідна вагітність (рівень концентрації гормону пропорційний до кількості);
  • гестоз;
  • тяжкий ранній токсикоз;
  • цукровий діабет у вагітної;
  • пролонговане виношування;
  • невідповідність імовірного та дійсного термінів вагітності;
  • прийом препаратів ХГЛ чи гестагенів;
  • хромосомні патології у плода

У невагітних жінок підвищений рівень ХГЛ у крові може бути пов'язаний з настанням менопаузи (нормальний показник зростає до 9,5 мМЕ/мл), проведенням аналізу менш ніж через 5 днів після виконаного аборту та трофобластними хворобами (міхуровим занесенням та ін.).

У нормі після народження дитини хоріонічний гонадотропін не визначається в сечі, а його концентрація в крові швидко знижується до нормальних значень (0-6,15 мМЕ/мл). Якщо цього не відбувається навіть через 42 дні після пологів, гінекологи говорять про трофобластну патологію.

Причиною зростання рівня гонадотропіну може стати наявність ракової пухлини в кишечнику, нирках, легень. У чоловіків підвищена кількість ХГЛ у крові може бути також пов'язана з семиномою та тератомою яєчка, у жінок – з гормонпродукуючим новоутворенням у матці.

Низький рівень ХГЛ, на відміну від підвищеного, становить небезпеку лише . Можливими причинами явища можуть стати:

  • позаматкова локалізація плода;
  • затримка розвитку плода;
  • справжнє переношування;
  • загроза викидня;
  • антенатальна загибель плода (при моніторингу у 2-3 триместрі вагітності);
  • хронічна плацентарна недостатність (наприклад, внаслідок резус-конфлікту матері та плода).

Велике значення має лише результат, а й динаміка зростання ХГЧ. Наприклад, при подвоюється в середньому 2 рази на тиждень, тоді як у нормі концентрація гонадотропіну зростає вдвічі кожні 2 дні. При загрозі викидня рівень ХГЛ стрімко знижується (в середньому більш ніж на 50% нормального значення).

Особливості аналізу на рівень ХГЛ

Одиниці виміру

Вимірювання концентрації хоріонічного гормону ведеться в мМЕ/мл (міжнародні міліодиниці в мілілітрі), мед/мл або в масових одиницях - нанограмах на мілілітр біоматеріалу. Показники мед та мМЕ еквівалентні між собою. Для переведення нг/мл у загальноприйняті одиниці необхідно помножити отриманий результат на 21,28.

Таким чином, 21,28 мЕд/мл = 21,28 мМЕ/мл = 1 нг/мл.

Підтвердження результату

Приблизно з показника ХГЛ 500 мМЕ/мл плід можна виявити на трансвагінальному УЗД. Рання ультразвукова діагностика використовується уточнення розташування плоду, т.к. концентрація плацентарного гонадотропіну підвищується і за позаматкової вагітності.

Біоматеріал

Для дослідження рівня концентрації ХГЛ може використовуватись кров та сеча. Домашні тест-смужки та струменеві тестери менш точні, ніж аналіз венозної крові, але дешеві та зручні у застосуванні. Чутливість тестів вказується на упаковці.

Більшість їх показують позитивний результат, коли концентрація ХГЛ перевищує 25 мМЕ/мл, тобто. приблизно через 2 тижні після зачаття. Більш дорогі тести здатні повідомити про вагітність і раніше – вже на 7-10 день після запліднення яйцеклітини.

Проте, ранніх термінах фахівці радять вдаватися до аналізу крові, т.к. говорити про істинно позитивний або негативний результат можна буде лише через кілька днів після затримки.

Застосування у комплексі з іншими дослідженнями

Підвищений рівень ХГЛ у вагітних може говорити про хромосомні хвороби плода (найімовірніше синдром Дауна). Для уточнення результату проводиться комплексний скринінг. У І триместрі до нього входить аналіз вільного β-ХГЛ та РАРР-А (протеїн плазми А, асоційований з вагітністю). Низький рівень протеїну свідчить про великий ризик важких хромосомних патологій. У II триместрі скринінг включає дослідження трьох біохімічних маркерів (ХГЛ, альфафетопротеїну та естріолу-А).

За відсутності вагітності тест на ХГЛ може застосовуватись у комплексі з аналізами на онкомаркери для визначення ракових новоутворень.

Як отримати точний результат

Коректність результату багато в чому залежить від реагентів і правильності роботи співробітників лабораторії, а й від підготовки пацієнтки (пацієнта) до дослідження. Існує кілька правил, які дозволять мінімізувати похибку:

  • аналіз венозної крові повинен проводитися строго, наскільки можна до 10 ранку;
  • напередодні дослідження небажано їсти жирну їжу, вживати алкоголь та займатися спортом;
  • протягом 2-3 годин до забору крові необхідно не палити та навіть не пити воду, а також виключити стресове навантаження;
  • пацієнтка або пацієнт повинні попередити лаборанта про всі препарати, що приймаються, особливо гормональних;
  • небажано здавати біоматеріал після проведення рентгенографії, УЗД, масажу, фізіопроцедур та обстежень.

Це важливо: для моніторингу вагітності дуже важлива динаміка зростання рівня ХГЛ, тому аналізи потрібно здавати в один і той же час доби, за незмінних умов харчування.

РЕФЕРЕНТНІ МЕЖІ ТТГ І ТІРЕОЇДНИХ

ГОРМОНІВ У ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ВІКУ І ТЕРМІНУ

ВАГІТНОСТІ (95% ДОВІРНИЙ ІНТЕРВАЛ)

Т4 вільний.

Т3 вільний.

Новонароджені

Діти віком:

6 місяців

Дорослі:

старше 60 років

Вагітні:

1 триместр

2 триместр

3 триместр

ПРИМІТКА: Коефіцієнт перерахунку ТТГ: 1 мкМЕ/мл = 1 мЕ/л.

Норми можуть змінюватися під час використання різних стандартних комерційних наборів.

ЯК ПРАВИЛЬНО ПІДГОТОВИТИСЯ ДОДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКІОНАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛІЗИ В КЛІНІКО – ДІАГНОСТИЧНІЙ ЛАБОРАТОРІЇ

1) Дослідження проводиться вранці натще – між останнім прийомом їжі та взяттям крові має пройти не менше 8 – 12 годин. Увечері попереднього дня рекомендується нерясна вечеря. Бажано за 1 – 2 дні до обстеження виключити з раціону жирне, смажене та алкоголь. Якщо напередодні відбулося застілля або відвідування лазні чи сауни – необхідно перенести лабораторне дослідження на 1-2 дні. За 1 годину до взяття крові необхідно утриматися від куріння.

2) Не слід здавати кров після рентгенологічних досліджень, фізіотерапевтичних процедур.

3) Необхідно виключити фактори, що впливають на результати досліджень: фізична напруга (біг, підйом сходами), емоційне збудження. Перед процедурою слід відпочити 10-15 хвилин і заспокоїтися.

4) Необхідно пам'ятати, що результат дослідження може бути спотворений дією лікарських препаратів, що приймаються, або продуктами їх метаболізму. Призначення та скасування будь-якого лікарського препарату супроводжується зміною лабораторних показників. Тому перед складанням аналізу слід проконсультуватися у лікаря про можливість обмеження прийому лікарських препаратів для підготовки до дослідження. Рекомендується відмовитись від прийому лікарських препаратів перед здаванням крові на дослідження, тобто забір крові проводиться до прийому лікарських препаратів.

5) Враховуючи добові ритми зміни показників крові, повторні дослідження доцільно проводити в один і той же час.

6) У різних лабораторіях можуть застосовуватися різні методи дослідження та одиниці виміру. Щоб оцінка результатів обстеження була коректною і була прийнятність результатів, бажано проводити дослідження в одній і тій же лабораторії, одночасно.

Дослідження на тиреоїдні гормони.За 2 – 3 дні до проведення дослідження виключається прийом йодовмісних препаратів, за 1 місяць – тиреоїдних гормонів (щоб отримати справжні базальні рівні), якщо немає спеціальних вказівок лікаря-ендокринолога. Однак, якщо метою дослідження є контроль за дозою тиреоїдних гормонів, забір крові проводиться на тлі прийому звичайної дози. Слід пам'ятати, що прийом левотироксину викликає транзиторне значимо підвищений вміст загального та вільного тироксину у крові приблизно протягом 9 годин (на 15 – 20 %).

Дослідження на тиреоглобуліндоцільно проводити як мінімум через 6 тижнів після тиреоектомії, або проведеного лікування. Якщо призначені такі діагностичні процедури, як біопсія чи сканування ЩЗ, дослідження рівня ТГ у крові слід суворо проводити до процедур. Оскільки хворі після радикального лікування диференційованого раку ЩЗ одержують високі дози тиреоїдних гормонів (для придушення секреції ТТГ), на фоні якого також знижується рівень ТГ, його концентрацію слід визначати через 2 – 3 тижні після відміни супресивної терапії тиреоїдними гормонами.

ТІРЕОТРОПНИЙ ГОРМОН (ТТГ, ТІРЕОТРОПІН)

ТТГ – опорний критерій лабораторної оцінки функції ЩЗ. Саме з нього слід починати діагностику при підозрі на відхилення гормональної активності ЩЗ. ТТГ – глікопротеїдний гормон, який виробляється у передній частці гіпофіза та стимулюючий синтез та йодування тиреоглобуліну, утворення та секрецію тиреоїдних гормонів. Гіпофізарна секреція ТТГ дуже чутлива до змін концентрації Т3 та Т4 у сироватці крові. Зниження або підвищення цієї концентрації на 15-20% призводить до реципроктних зрушень у секреції ТТГ (принцип зворотного зв'язку).

Існування залежності освіти та секреції ТТГ від дії лікарських препаратів, добового ритму зміни рівня ТТГ, стану стресу та наявності у пацієнта соматичних захворювань має враховуватись при інтерпретації результатів дослідження.

Період біологічного напівжиття ТТГ – 15 – 20 хвилин.

ПОКАЗАННЯ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ТТГ:діагностика порушень функції ЩЗ, різні види гіпотиреозу, гіпертиреоз, затримка розумового та статевого розвитку у дітей, серцеві аритмії, міопатія, депресія, алопеція, безпліддя, аменорея, гіперпролактинемія, імпотенція та зниження лібідо.

Спостереження за станом пацієнтів на фоні замісної гормональної терапії: секреція ТТГ пригнічується під час стандартної терапії або післяопераційної замісної терапії.

Нормальні або підвищені рівні ТТГ свідчать про неадекватну дозу препарату, неправильно проведену гормональну терапію або наявність антитіл до антигенів ЩЗ. У ході замісної терапії при гіпотиреозі оптимальний рівень ТТГ знаходиться в межах нижніх значень референтних величин. У ході замісної терапії кров на дослідження ТТГ слід забирати через 24 години після останнього прийому лікарського препарату.

В· скринінг вродженого гіпотиреозу: На 5-ту добу життя дитини проводять визначення рівня ТТГ у сироватці крові або плямі крові на фільтрувальному папері. Якщо рівень ТТГ перевищує 20 мМЕ/л необхідно провести повторний аналіз нового зразка крові. При концентрації ТТГ у діапазоні від 50 до 100 мМЕ/л існує висока ймовірність захворювання. Концентрації вище 100 мМЕ/л є типовими для вродженого гіпотиреозу.

ФІЗІОЛОГІЧНІ СТАНИ, ПРИВОДНІ ДО ЗМІНИ РІВНЯ ТТГ У КРОВІ

У здорових новонароджених при народженні відзначається різке зростання рівня ТТГ у крові, що знижується до базального рівня до кінця першого тижня життя.

У жінок концентрація ТТГ у крові вища, ніж у чоловіків приблизно на 20%. З віком концентрація ТТГ трохи підвищується, зменшується кількість викидів гормону в нічний час. У людей похилого віку часто спостерігаються знижені рівні ТТГ і в цих випадках необхідно брати до уваги низьку чутливість до стимуляції.

Концентрація ТТГ збільшується під час вагітності (оральні контрацептиви та менструальний цикл не впливають на динаміку гормону)

Для ТТГ характерні добові коливання секреції: найвищих величин ТТГ у крові сягає 24 – 4 годин ночі, в ранкові години найбільший рівень у крові визначається 6 – 8 годин. Мінімальні значення ТТГ визначаються о 15 – 18 годині вечора. Нормальний ритм секреції ТТГ секреції порушується при неспанні вночі. На рівні ТТГ не впливає інтервал після прийому левотироксину. Рекомендується повторне проведення аналізу, якщо отримані результати не відповідають клінічній картині та параметрам інших досліджень.

У жінок середнього віку та старих чоловіків максимальний пік ТТГ у сироватці крові припадає на грудень.

При клімаксі може спостерігатись підвищення вмісту ТТГ при інтактній ЩЗ.

ЗАХВОРЮВАННЯ І СТАНУ, ПРИ ЯКИХ МОЖЛИВІ ЗМІНИ РІВНЯ ТТГ У КРОВІ

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ТТГ

ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ ТТГ

Гемодіаліз.

Гестоз (прееклампсія).

Контакт зі свинцем.

Підгострий тиреоїдит (фаза одужання).

Після тяжких фізичних навантажень. Надмірна секреція ТТГ при аденомах гіпофіза (тиротропінома): тиреотоксикоз центрального генезу.

Припинення куріння.

Секреція ТТГ аденомами гіпофіза не завжди є автономною, а схильна до часткової регуляції за типом зворотного зв'язку. При призначенні таким хворим на тиреостатичні препарати (метилтіоурацил, мерказоліл та інші) та зниження у них під впливом лікування рівня тиреоїдних гормонів у крові спостерігається подальше підвищення вмісту ТТГ у сироватці крові. Первинний гіпотиреоз.

Синдром нерегульованої секреції ТТГ.

Тиреоїдит Хашимото з клінічним та субклінічним гіпотиреозом.

Тяжкі соматичні та психічні захворювання.

Вправи на велоергометрі.

Холецистектомія.

Ектопічна секреція ТТГ (пухлини легені, молочної залози).

Секрецію ТТГ стимулюють низька температура та знижений АТ.

Акромегалія.

Вторинна аменорея.

Гіпертиреоз вагітних та післяпологовий некроз гіпофіза.

Гіпофізарним нанізмом.

Голодування.

Дифузний та вузловий токсичний зоб.

Уповільнений статевий розвиток.

Неврогенна анорексія.

Загальні захворювання у похилому віці.

Психологічний стрес.

Синдром Клайнфельтера.

Синдром Кушінга.

Субклінічний тиротоксикоз.

Т3-токсикоз.

Тепловий стрес.

Травма гіпофіза.

Транзиторний тиротоксикоз при аутоімунному тиреоїдиті.

ТТГ-незалежний тиротоксикоз.

Пригнічує дію СТГ на синтез та вивільнення ТТГ.

Хронічна ниркова недостатність.

Цироз печінки.

Екзогенна терапія гормонами ЩЗ.

Ендогенні депресії.

Ендокринна офтальмопатія.

КЛІНІКО-ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ТТГ

· У пролікованих гіпертиреоїдних хворих ТТГ може залишатися низьким протягом 4-6 тижнів після досягнення еутиреоїдного стану.

· У вагітних та жінок, які приймають контрацептиви, нормальний рівень ТТТ та підвищені рівні Т 3 та Т 4 мають місце при еутиреозі.

· Відсутність первинного захворювання ЩЗ можна констатувати у будь-якого пацієнта, що має нормальний ТТГ і Т4 у поєднанні з ізольованим відхиленням (у будь-який бік) Т3.

· У тяжких хворих при нормальній концентрації Т 4 і Т 3 продукція ТТГ може порушуватися.

· Секреція ТТГ пригнічується при лікуванні із застосуванням тироксину та в післяопераційній замісній терапії. Нормальні або підвищені рівні ТТГ у цих випадках свідчать про малу дозу препарату, периферичну резистентність до тиреоїдних гормонів або наявність антитіл до гормонів ЩЗ.

· У ході замісної терапії при гіпотиреозі оптимальний рівень ТТГ повинен бути нижчим від значень референтних величин.

ОСНОВНІ КРИТЕРІЇ ДИФЕРЕНЦІЙНОГО ДІАГНОЗУ СУБКЛІНІЧНОГО ГІПОТИРЕОЗУ

Основні стани, що супроводжуються підйомом рівня ТТГ

* Вторинний та третинний гіпотиреоз супроводжується у 25% випадків невеликим підвищенням рівня ТТГ зі зниженою біологічною активністю при значному зниженні Т 4 .

* При синдромі резистентності до тиреоїдних гормонів виявляється незначне збільшення рівня ТТГ при підвищеному вмісті тиреоїдних гормонів у крові.

* Некомпенсована первинна недостатність надниркових залоз іноді супроводжується підвищенням рівня ТТГ, який нормалізується при призначенні глюкокортикостероїдів.

* При ТТГ-продукуючої аденомі гіпофіза визначається підвищений рівень ТТГ та тиреоїдних гормонів.

* Хронічна ниркова недостатність може супроводжуватися підвищенням ТТГ як через затримку виведення йоду (справжній гіпотиреоз), так і через застосування препаратів, що підвищують рівень ТТГ у крові та накопичення метаболітів.

* При загостренні психічних захворювань у кожного четвертого пацієнта може бути транзиторне підвищення рівня ТТГ, пов'язане з активацією гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдної системи.

* Вплив антидофамінових препаратів (метоклопраміду та сульпіриду), аміодарону.

* Синдром нетиреоїдних захворювань.

ЛІКІВНІ ПРЕПАРАТИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РІВЕНЬ ТТГ У КРОВІ

ЗВИЩЕННЯ РЕЗУЛЬТАТУ

ЗАНИЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТУ

АМІОДАРОН (ЕУТИРЕОЇДНІ ТА ГІПОТИРЕОЇДНІ ХВОРИ)

БЕТА-АДРЕНОБЛОКАТОРИ (АТЕНОЛОЛ, МЕТОПРОЛОЛ, ПРОПРАНОЛОЛ)

ГАЛОПЕРИДОЛ

КАЛЬЦИТОНІН (МІАКАЛЬЦИК)

КЛОМІФЕН

ЛОВАСТАТІН (МЕВАКОР)

МЕТИМІЗОЛ (МЕРКАЗАЛИЛ)

НЕЙРОЛЕПТИКИ (ФЕНОТІАЗИНИ, АМІНОГЛЮТЕТИМІД)

ПАРЛОДІЛ (БРОМКРИПТИН)

ПРЕДНИЗОН

ПРОТИЗРОВАНІ ЗАСОБИ (МОТИЛІУМ, МЕТОКЛОПРАМІД, ДОМПЕРИДОН)

ПРОТИСУДРОЖНІ ПРЕПАРАТИ (БЕНЗЕРАЗИД, ФЕНІТОЇН, ВАЛЬПРОЄВА КИСЛОТА)

РЕНТГЕНОКОНТРАСТНІ ЗАСОБИ

РИФАМПІЦИН

СУЛЬФАТ ЗАЛІЗУ (ГЕМОФЕР, ФЕРРОГРАДУМЕНТ)

СУЛЬПІРИД (ЕГЛОНІЛ)
ФУРОСЕМІД (ЛАЗІКС)

ФЛУНАРИЗИН

ХЛОРПРОМАЗИН (АМІНАЗИН)

ЕРИТРОЗІН

АМІОДАРОН (Гіпертиреоїдні хворі)

АНАБОЛІЧНІ СТЕРОЇДИ

АНТАГОНІСТИ ДОФАМІНОВИХ РЕЦЕПТОРІВ

БЕТА-АДРЕНОМІМЕТИКИ (ДОБУТАМІН, ДОПЕКСАМІН)

ВЕРАПАМІЛ (ІЗОПТИН, ФІНОПТИН)

ІНТЕРФЕРОН-2

КАРБАМАЗЕПІН (ФІНЛЕПСІН, ТЕГРЕТОЛ)

КАРБОНАТ ЛІТІЮ (СЕДАЛІТ)

КЛОФІБРАТ (МІСКЛЕРОН)

Кортизол (пригнічує секрецію ТТГ)

Кортикостероїди

ЛІВОДОПА (ДОПАКІН, НАКОМ, МАДОПАР)

ЛЕВОТИРОКСИН (ЕУТІРОКС)

МЕТЕРГОЛІН

НІФЕДІПІН (АДАЛАТ, КОРДИПІН, КОРІНФАР)

ОКТРЕОТИД (САНДОСТАТИН)

ПІРИДОКСИН (ВІТАМІН В6)

СОМАТОСТАТИН

ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ГІПЕРПРОЛАКТИНЕМІЇ (ПЕРЕБІГ,
БРОМКРИПТИН, МЕТЕРГОЛІН)

трійодтіронін

ФЕНТОЛАМІН

ЦИМЕТИДИН (ГІСТОДИЛ)

ЦИПРОГЕПТАДИН (ПЕРИТОЛ)

ЦИТОСТАТИК

ТИРОКСИН (Т 4)

Тироксин – тиреоїдний гормон, біосинтез якого відбувається у фолікулярних клітинах ЩЗ під контролем ТТГ. Основна фракція органічного йоду у крові перебуває у формі Т 4 . Близько 70 % Т 4 пов'язано з тироксинзв'язуючим глобуліном (ТС), 20 % - з тироксинзв'язуючим преальбуміном (ТСПА) і 10 % - з альбуміном. Тільки 0,02 - 0,05% Т 4 циркулює в крові в незв'язаному з білками стані - вільна фракція Т 4 . Концентрація Т 4 у сироватці залежить не тільки від швидкості секреції, а й від зміни сполучної здатності білків. Вільний Т4 становить 0,02 - 0,04% загального тироксину.

Період біологічного напівжиття Т 4 - 6 діб.

ФІЗІОЛОГІЧНІ СТАНИ, ЩО ПРИВОДЯТЬ ДО ЗМІНИ РІВНЯ Т 4 У КРОВІ

У здорових новонароджених концентрація вільного та загального Т4 вища, ніж у дорослих.

Рівень гормону у чоловіків та жінок залишається відносно постійним протягом усього життя, знижуючись лише після 40 років.

Під час вагітності концентрація тироксину наростає, досягаючи максимальних величин 3 триместрі.

Протягом дня максимальна концентрація тироксину визначається з 8 до 12 години, мінімальна – з 23 до 3 години. Протягом року максимальні величини Т 4 спостерігаються у період між вереснем та лютим, мінімальні у літній час.

ЗАХВОРЮВАННЯ ТА СТАНУ, ПРИ ЯКИХ МОЖЛИВІ ЗМІНИ РІВНЯ Т 4 У КРОВІ

Гемоліз, багаторазове розморожування та заморожування сироватки можуть призвести до зниження результатів Т 4 . Високі концентрації білірубіну у сироватці сприяють завищенню результатів. Наявність консерванту ЕДТА дає помилково завищені результати для вільного Т 4 . Голодування, погане харчування з низьким вмістом білка, контакт зі свинцем, важкі м'язові вправи та тренування, надмірне фізичне зусилля, різні види стресів, втрати ваги у жінок при ожирінні, хірургічні операції, гемодіаліз можуть сприяти зниженню показників загального та вільного Т 4 . Гіперемія, ожиріння, переривання прийому героїну (внаслідок збільшення транспортних білків) викликають збільшення Т4, героїн знижує вільний Т4 у сироватці крові. Куріння викликає як зниження, і завищення результатів дослідження на тироксин. Накладення джгута при взятті крові з роботою і без роботи рукою викликає збільшення загального і вільного Т 4 .

Рівні Т 4 у крові з пупкової вени нижче у недоношених немовлят порівняно з доношеними та позитивно корелюють з вагою при народженні доношених дітей. Високі величини Т 4 у новонароджених викликані підвищеним ТСГ, вільний Т 4 близький до рівня у дорослих. Величини різко підвищуються у перші години після народження та поступово знижуються до 5 років. У чоловіків відбувається зниження під час статевого дозрівання, в жінок цього немає.

Концентрація вільного Т 4 зазвичай залишається в межах норми при тяжких захворюваннях, не пов'язаних зі ЩЗ (концентрація загального Т 4 може бути зниженою).

ЗАХВОРЮВАННЯ ТА СТАНУ, ПРИ ЯКИХ МОЖЛИВІ ЗМІНИ РІВНЯ ЗАГАЛЬНОГО Т 4

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЗАГАЛЬНОГО Т 4

ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ ЗАГАЛЬНОГО Т 4

ВІЛ інфекція. Гострий гепатит (4 тижні) та підгострий гепатит.

Гіпертиреоїдизм, стани з підвищенням ТСГ (вагітність, генетичне підвищення, гостра переміжна порфірія, первинний біліарний цироз).

Гіперестрогенія (підвищення змісту загального Т 4 за рахунок збільшення ТСГ, при цьому рівень вільного Т 4 залишається нормальним).

Дифузний токсичний зоб.

Ожиріння.

Гострі психічні розлади.

Гострий тиреоїдит (окремі випадки).

Післяпологова дисфункція ЩЗ.

Синдром резистентності до тиреоїдних гормонів.

Тиреотропінома.

Токсична аденома.

Тиреоїдити.

ТТГ – незалежний тиреотоксикоз.

Хоріокарцинома

Вторинний гіпотиреоз (синдром Шихана, запальні процеси у сфері гіпофіза).

Гіпотиреоїдизм, стан зі зниженням ТСГ (нефротичний синдром, хронічні захворювання печінки, втрата білка через ШКТ, порушення харчування, генетичне зниження ТСГ).

Пангіпопітуітаризм.

Первинний гіпотиреоз (вроджений та набутий: ендемічний зоб, АІТ, неопластичні процеси у ЩЗ).

Третичний гіпотиреоз (черепно-мозкові травми, запальні процеси в галузі гіпоталамуса).

КЛІНІКО-ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ Т 4

· Ізольоване підвищення загального Т 4 на тлі нормальних значень ТТГ і Т 3 може бути рідкісною знахідкою. Це, мабуть, пацієнт із нормальною тиреоїдною функцією, але вродженою надмірною печінковою продукцією білків-переносників тиреоїдних гормонів.

· При «ізольованому» Т 3 -гіпертиреозі рівень вільного і загального Т 4 - в межах норми.

· На початковій стадії гіпотиреозу рівень вільного Т 3 знижується раніше, ніж загальний Т 4 . Діагноз підтверджується у разі підвищення ТТГ чи надмірної відповіді на ТРГ-стимуляцію.

· Нормальний рівень Т 4 не є гарантією нормальної тиреоїдної функції. Т 4 в межах норми може бути при ендемічному зобі, супресивній або замісній терапії, при прихованій формі гіпертиреозу або прихованій формі гіпотиреозу.

· при гіпотиреозі тироксин сприяє нормалізації ТТГ і Т4. Підвищені концентрації загального та вільного Т4 та концентрація ТТГ в районі нижньої межі норми спостерігається при доборі адекватної замісної терапії.

· Під час тиреостатичної терапії рівень Т 4 у районі верхньої межі норми свідчить про адекватний вибір підтримуючої дози.

· Підвищений рівень вільного Т4 не завжди свідчить про порушення функції ЩЗ. Це може бути наслідком прийому деяких лікарських засобів або тяжких загальних захворювань.

ЛІКІВНІ ПРЕПАРАТИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РІВЕНЬ ЗАГАЛЬНОГО Т 4 У КРОВІ

ЗВИЩЕННЯ РЕЗУЛЬТАТУ

ЗАНИЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТУ

АМІОДАРОН (На початку лікування та при тривалому лікуванні)

АМФЕТАМІНИ

ДЕКСТРО-ТИРОКСИН

ДИНОПРОСТ ТРОМЕТАЇН

ЛЕВАТЕРЕНОЛ

ЛІВОДОПА (ДОПАКІН, НАКОМ, МАДОПАР, СИНЕМЕТ)

ОПІАТИ (МЕТАДОН)

ПЕРОРАЛЬНІ КОНТРАЦЕПТИВИ ПРЕПАРАТИ ГОРМОНІВ ЩЖ ПРОПІЛТІОУРАЦІЛ

ПРОПРАНОЛОЛ (АНАПРИЛІН)

ПРОСТАГЛАНДИН

РЕНГЕНОКОНТРАСТНІ ЙОДМІСНІ ПРЕПАРАТИ (ІОПАНОЄВА КИСЛОТА, ІПОДАТ, ТИРОПАНОЄВА КИСЛОТА)

ТАМОКСИФЕН

ТІРЕОЛІБЕРИН

ТІРЕОТРОПІН

Фенотіазін

ФЛУОРОУРАЦИЛ (ФТОРФЕНАЗИН)

ХОЛЕЦИСТОГРАФІЧНІ В-ВА

ЕСТРОГЕНИ СИНТЕТИЧНІ (МЕСТРАНОЛ, СТИЛЬБЕСТРОЛ)

ЕФІР (ПРИ ГЛИБОКОМ НАРКОЗІ)

АМІНОГЛЮТЕМІД (ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ РАКУ МОЛОЧНОЇ ЗАЛІЗИ)

АМІОДАРОН (КОРДАРОН)

АНДРОГЕНИ (СТАНОЗОЛОЛ, НАНДРОНОЛОЛ), ТЕСТОСТЕРОНОН

АНТИКОНВУЛЬСАНТИ (ВАЛЬПРОЄВА КІСЛОТА, ФЕНІТОЇН, ФЕНОБАРБІТАЛ, КАРБАМАЗЕПІН)

АСПАРАГІНАЗУ

АТЕНОЛОЛ

БАРБІТУРАТИ

ГІПОЛІПІДЕМІЧНІ ЗАСОБИ (ЛОВАСТАТИН, КЛОФІБРАТ, ХОЛЕСТИРАМІН)

ДІАЗЕПАМ (ВАЛІУМ, РЕЛАНІУМ, СИБАЗОН)

ІЗОТРЕТІОНІН (РОАККУТАН)

КОРТИЗОЛ

КОРТИКОСТЕРІЇ (КОРТИЗОН, ДЕКСАМЕТАЗОН)

КОРТИКОТРОПІН

МЕТАМІЗОЛ (АНАЛЬГІН)

НПЗЗ (ДИКЛОФЕНАК, ФЕНІЛБУТАЗОН)

ОКСІФЕНБУТАЗОН (ТАНДЕРИЛ)

ПЕНІЦИЛІН

ПРЕПАРАТИ СУЛЬФОНІЛМОЧОВИНИ (ГЛІБЕНКЛАМІД, ДІАБЕТОН, ТОЛБУТАМІД, ХЛОРПРОПАМІД)

ПРОТИГРИБКОВІ ПРЕПАРАТИ (ІНТРАКОНАЗОЛ, КЕТОКОНАЗОЛ)

ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНІ ЗАСОБИ (АМІНОСАЛІЦИЛОВА КИСЛОТА, ЕТИОНАМІД)

РЕЗЕРПІН

РИФАМПІН

СОМАТОТРОПІН

СУЛЬФАНІЛАМІДИ (КО-ТРИМОКСАЗОЛ)

трійодтіронін

ФУРОСЕМІД (ПРИЙОМ У ВЕЛИКИХ ДОЗАХ)

ЦИТОСТАТИКИ

ЛІКІВНІ ПРЕПАРАТИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РІВЕНЬ ВІЛЬНОГО Т 4

ЗВИЩЕННЯ РЕЗУЛЬТАТУ

ЗАНИЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТУ

АМІОДАРОН

ВАЛЬПРОЄВА КИСЛОТА

ДИФЛЮНІСАЛ

ІОПАНОЄВА КИСЛОТА

ЛЕВОТИРОКСИН

МЕКЛОФЕНАМІНОВА КИСЛОТА

ПРОПІЛТІОУРАЦІЛ

ПРОПРАНОЛОЛ

РАДІОГРАФІЧНІ ПРЕПАРАТИ

АНТИКОНВУЛЬСАНТИ (ФЕНІТОЇН, КАРБАМАЗЕПІН) – ПРИ ТРИВАЛЬНОМУ ЛІКУВАННІ І ВАГІТНИХ ЖІНОК З ЕПІЛЕПСІЄЮ

МЕТАДОН
РИФАМПІН
ГЕПАРІН
ГЕРОЇН
АНАБОЛІЧНІ СТЕРОЇДИ
КЛОФІБРАТ
ПРЕПАРАТИ ЛИТЯ
ОКТРЕОТИД
ОРАЛЬНІ КОНТРАЦЕПТИВИ
ПЕРЕДОЗУВАННЯ ТІРЕОСТАТИКІВ

ЗАХВОРЮВАННЯ ТА СТАНУ, ПРИ ЯКИХ МОЖЛИВІ ЗМІНИ РІВНЯ ВІЛЬНОГО Т 4

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ВІЛЬНОГО Т 4

ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ ВІЛЬНОГО Т 4

Гіпертиреоїдизм.

Гіпотиреодизм, лікований тироксином.

Захворювання, пов'язані із підвищенням вільних жирних кислот.

Післяпологова дисфункція ЩЗ.

Синдром резистентності до тиреоїдних гормонів.

Стани, при яких знижується рівень або сполучна здатність ТСГ.

Тиреоїдити.

Тиреотоксична аденома.

Токсичний зоб.

ТТГ-незалежний тиреотоксикоз.

Вторинний гіпотиреоз (синдром Шихана, запальні захворювання у сфері гіпофіза, тиреотропінома).

Дієта з низьким вмістом білка та значна недостача йоду.

Коливання рівнів вільного Т4 можуть спостерігатися у еутиреоїдних пацієнтів при гострих або хронічних нетиреоїдних хворобах

Контакт зі свинцем.

Первинний гіпотиреоз, не лікований тироксином (вроджений та набутий: ендемічний зоб, АІТ, новоутворення в ЩЗ, велика резекція ЩЗ).

Пізня вагітність.

Різке зниження маси тіла у жінок із ожирінням.

Третичний гіпотиреоз (ЧМТ, запальні процеси в галузі гіпоталамуса).

Хірургічні втручання.

ТРІЙОДТИРОНІН (Т 3)

Трийодтиронін – тиреоїдний гормон, що на 58% складається з йоду. Частина сироваткового Т 3 утворюється шляхом ферментативного дейодування Т 4 в периферичних тканинах, і тільки невелика кількість утворюється прямим синтезом в ЩЖ. Т 3, що залишився, знаходиться в оборотному зв'язку з сироватковими білками: ТСГ, ТСПА і альбуміном. Афінність Т 3 до сироваткових білків у 10 разів нижче, ніж Т 4 . У зв'язку з цим рівень вільного Т 3 немає такого великого діагностичного значення, як рівень вільного Т 4 . Щонайменше 80 % циркулюючого Т 3 отримано в результаті монодейодизації Т 4 у периферичних тканинах. Т 3 в 4 – 5 разів активніший у біологічних системах, ніж Т 4 . Хоча мінімальні сироваткові концентрації Т 3 в 100 разів нижче, ніж концентрація Т 4 більшість імуноаналізів мають незначну перехресну реактивність з Т 4 . Так як рівні Т 3 швидко змінюються під впливом стресу або інших нетиреоїдних факторів, вимірювання Т 3 не є найкращим загальним тестом визначення тиреоїдного статусу. Вільний Т3 становить близько 0,2 - 0,5% загального Т3.

Період біологічного напівжиття Т3 становить – 24 години.

ПОКАЗАННЯ ДО ВИЗНАЧЕННЯ Т 3

· Диференціальна діагностика захворювань ЩЗ,

· Контрольне дослідження при ізольованому Т 3 -токсикозі,

· Початкова стадія гіперфункції ЩЗ, зокрема автономних клітин,

· гострий гіпертиреоз після переважної терапії тироксином,

· Рецидив гіпертиреозу.

· Для виключення передозування лікарських препаратів необхідно проводити контроль рівня Т 3 який повинен знаходитися в межах норми.

ФІЗІОЛОГІЧНІ СТАНИ, ПРИВОДНІ ДО ЗМІНИ РІВНЯ Т 3 У КРОВІ

Концентрація Т 3 у сироватці крові новонароджених становить 1/3 від рівня, що спостерігається у дорослих, але вже протягом 1 – 2 діб збільшується до концентрації, що виявляється у дорослих. У ранньому дитячому віці концентрація Т 3 дещо зменшується, а в підлітковому віці (до 11 - 15 років) знову досягає рівня дорослої людини. Після 65 років спостерігається більш значне зниження рівня Т3 порівняно з Т4. У жінок відзначаються нижчі концентрації Т 3 ніж у чоловіків, в середньому на 5 – 10 %.

Під час вагітності (особливо у 3 триместрі) концентрація Т 3 у крові зростає у 1,5 раза. Після пологів рівень гормону нормалізується протягом 1 тижня.

Для показників Т 3 характерні сезонні коливання: максимальний рівень посідає період із вересня до лютого, мінімальний – на літній період.

ЗАХВОРЮВАННЯ ТА СТАНУ, ПРИ ЯКИХ МОЖЛИВІ ЗМІНИ РІВНЯ Т 3 У КРОВІ

ПІДВИЩЕННЯ РЕЗУЛЬТАТУ

ЗНИЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТУ

Велика висота над рівнем моря.

Героїнманія.

Зростання ваги тіла.

Переривання прийому героїну.

При дефіциті йоду відбувається компенсаторне підвищення рівнів загального та вільного Т3.

При накладенні джгута з взяття крові на 3 хв. без «роботи рукою» можливе збільшення Т 3 приблизно 10 %.

Фізичні вправи.

Гемодіаліз.

Гіпертермія.

Голодування.

Недоношені новонароджені.

Низькокалорійна дієта.

Гострі захворювання.

Плазмоферез.

Погане харчування з низьким вмістом білків.

Після абортів.

Втрата ваги.

Тяжкі соматичні захворювання.

Тяжкі фізичні навантаження у жінок.

Електроконвульсивна терапія.

ЗАХВОРЮВАННЯ ТА СТАНУ, ПРИ ЯКИХ МОЖЛИВІ ЗМІНИ ЗАГАЛЬНОГО Т 3

ПІДВИЩЕННЯ РЕЗУЛЬТАТУ

ЗНИЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТУ

Гіпертиреоз.

Йодефіцитний зоб.

Лікувальний гіпертиреоїдизм.

Початкова нетиреоїдна недостатність.

Стани з підвищеним ТСГ.

Т3-тиреотоксикоз.

Гіпотиреоз (при ранньому або легкому первинному гіпотиреоїдизмі Т 4 знижується більше, ніж Т 3 – високе співвідношення Т 3 /Т 4).

Некомпенсована первинна недостатність надниркових залоз.

Гострі та підгострі нетиреоїдні захворювання.

Первинний, вторинний та третинний гіпотиреоз.

Період одужання після тяжких захворювань.

Синдром еутиреоїдного хворого.

Стани зі зниженим ТСГ.

Тяжка нетиреоїдна патологія, включаючи соматичні та психічні захворювання.

Хронічні захворювання печінки.

ЛІКІВНІ ПРЕПАРАТИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РІВЕНЬ ЗАГАЛЬНОГО Т 3

ЗВИЩЕННЯ РЕЗУЛЬТАТУ

ЗАНИЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТУ

АМІОДАРОН (КОРДАРОН)

АНДРОГЕНИ

АСПАРАГІНАЗУ

ДЕКСТРОТИРОКСИН

ДИНОПРОСТ ТРОМЕТАЇН (ЕНЗАПРОСТ)

ІЗОТРЕТІОНІН (РОАККУТАН)

МЕТАДОН (ДОЛОФІН, ФІСЕПТОН)

ПЕРОРАЛЬНІ КОНТРАЦЕПТИВИ

ПРОПІЛТІОУРАЦІЛ

ПРОПРАНОЛОЛ (АНАПРИЛІН)

ПРОТИСУДОМНІ ЗАСОБИ

САЛІЦИЛАТИ

ТЕРБУТАЛІН

ХОЛЕЦИСТОГРАФІЧНІ В – ВА

ЦИМЕТИДИН (ГІСТОДИЛ)

ЕСТРОГЕНИ

ДЕКСАМЕТАЗОН (СИВОРОТОЧНА КОНЦЕНТРАЦІЯ МОЖЕ ЗМЕНШУВАТИСЯ НА 20 – 40 %)

ЗАХВОРЮВАННЯ І СТАНУ, ПРИ ЯКИХ МОЖЛИВІ ЗМІНИ ВІЛЬНОГО Т 3

ЛІКІВНІ ПРЕПАРАТИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РІВЕНЬ ВІЛЬНОГО Т 3

ЗВИЩЕННЯ РЕЗУЛЬТАТУ

ЗАНИЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТУ

ДЕКСТРОТИРОКСИН

ФЕНОПРОФЕН (НАЛФОН)

АМІОДАРОН (КОРДАРОН)

ВАЛЬПРОЄВА КИСЛОТА (КОНВУЛЕКС, ЕНКОРАТ, ДЕПАКІН)

НЕОМІЦИН (КОЛІМІЦИН)

ПРАЗОЗИН

ПРОБУКОЛ

ПРОПРАНОЛОЛ (АНАПРИЛІН, ОБИЗАНИЙ)

ТИРОКСИН

Фенітоін (Діфенін)

ХОЛЕЦИСТОГРАФІЧНІ ПРЕПАРАТИ (ІОПАНОЄВА КИСЛОТА, ІПОДАТ)

КЛІНІКО-ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ Т 3

· При дефіциті йоду спостерігається компенсаторне підвищення загального та вільного Т3. Таким чином, організм пристосовується до нестачі "сировини". Забезпечення достатньою кількістю йоду спричиняє нормалізацію Т 3 . Жодного лікування ці особи не вимагають. Неправильне трактування підвищеного рівня Т 3 як Т 3 -токсикозу, незважаючи на нормальний ТТГ і іноді навіть знижений Т 4 може призвести до необґрунтованого призначення тиреостатиків, що є грубою помилкою.

· При гіпотиреозі рівні загального і вільного Т 3 можуть тривалий час перебувати в районі нижньої межі норми, оскільки підвищене периферичне перетворення Т 4 Т3 компенсує зниження Т 3 .

· Нормальний рівень Т 3 може бути при прихованих функціональних дефектах тиреоїдної функції, при гіпотиреозі, компенсованому перетворенні Т 4 на Т 3 .

· під час лікування зоба або післяопераційної замісної терапії тироксином рівні ТТГ та Т3 вимірюють для попередження дозування.

· при лікуванні гіпотиреозу тироксином підвищення Т3 значно менше порівняно з Т4. При введенні великих доз тироксину ТТГ пригнічується до значень, що не реєструються. Для виключення передозування лікарських препаратів проводять аналіз рівня Т 3 який повинен перебувати в межах норми.

· На початку курсу тиреостатичної терапії рівень Т 3 може зростати в результаті процесів компенсації.

· Визначення рівня Т 3 в сироватці має низьку чутливість і специфічність при гіпотиреозі, так як активізація конверсії Т 4 Т3 підтримує рівень Т 3 в межах норми до розвитку важкого гіпотиреозу. Пацієнти з НТЗ або в стані енергетичного голоду мають низькі показники з Т3 та Т3. Рівень Т3 слід визначати у поєднанні з вільним Т4 при діагностиці складних та незвичайних проявів гіпертиреозу або деяких рідкісних станів. Високий рівень Т 3 є частою та ранньою ознакою рецидиву хвороби Грейвса. Високий або нормальний рівень Т3 зустрічається при гіпертиреозі у пацієнтів з НТЗ на фоні зниження вмісту ТТГ (менше 0,01 мМЕ/л). Високий або нормальний рівень Т3 зустрічається при кордароніндукованому гіпертиреозі.

АЛГОРИТМ ЛАБОРАТОРНОЇ ОЦІНКИ ФУНКЦІЇ

ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ

ТТГ підвищено,

вільний Т 4 підвищений чи нормі, вільний Т 3 знижений чи нормі.

* Прийом аміодарону, йодовмісних рентгеноконтрастних засобів, великих доз пропранололу.

* Тяжка нетиреоїдна патологія, включаючи соматичні та психічні захворювання.

* Некомпенсована первинна надниркова недостатність.

* Період одужання.

ТТГ підвищено,

вільний Т4 підвищений або в нормі, клінічний еутиреоз.

* Тотальна резистентність до тиреоїдних гормонів.

ТТГ підвищено,

вільний Т 4 у нормі

* Нещодавно проведена корекція гормонами ЩЗ.

* Недостатня терапія гормонами ЩЗ, пацієнти не пред'являють скарг.

ТТГ знижений,

вільний Т 4 підвищений,

вільний Т3 знижений.

* Артифікаційний тиреотоксикоз внаслідок самопризначення Т4.

ТТГ знижений,

вільний Т 4 у нормі.

* Надмірна терапія гормонами ЩЗ.

* Прийом препаратів, що містять Т3.

ТТГ у нормі,

вільний Т4 і Т3 знижено.

* Прийом великих доз саліцилатів.

ТТГ підвищено,

вільний Т 4 підвищений,

клінічний тиреотоксикоз.

* ТТГ - пухлини, що секретують.

ТТГ у нормі,

підвищення рівня загального Т4 за нормального рівня св. Т 4 .

* Сімейна дисальбумінемічна гіпертироксинемія.

ТТГ підвищено,

вільний та загальний Т 4 знижено,

загальний та вільний Т 3 знижено.

* Хронічні захворювання печінки: хронічний гепатит, цироз печінки.

Аномальні концентрації загального Т 4 та загального Т 3

* Найчастіше є результатом порушень з боку білка, а не результатом тиреоїдної дисфункції. При зміні рівня ТСГ розрахункові показники вільного Т4 більш надійні, ніж зміст загального Т4. При розбіжності показників вільних гормонів слід визначити загальний Т4 і загальний Т3.

ДЖЕРЕЛА ТА МЕХАНІЗМИ ДІЇ ОРГАНІЧНИХ

КОНТРТИРЕЇДНИХ ЗАСОБІВ

Хімічна назва

Джерела

Механізм дії

Тіоціанати та ізотіоціанати

Рослини сімейства хрестоцвітих, куріння

Інгібування йодконцентруючих механізмів

Жовта ріпа

Перешкода органіфікації йодиду та утворенню активних

тиреоїдних гормонів у ЩЗ (активність гойтрину становить 133% активності пропілтіоурацилу).

Ціаногенні глікозиди

Маніок, маїс, солодка картопля, пагони бамбука

Перетворюються в організмі на ізотіоціанати

Дисульфіди

Цибуля, часник

Тіомочевиноподібна антитиреоїдна дія

Флавоноїди

Просо, сорго, боби, земляні горіхи

Інгібування ТПО та дейодиназ йодтиронінів – гальмування периферичного метаболізму тиреоїдних гормонів.

Феноли (резорцин)

Питна вода, вугільний пил, сигаретний дим

Гальмування органіфікації йоду в ЩЗ та інгібування ТПО

Поліциклічні ароматичні вуглеводні

Харчові продукти, питна вода, ґрунтові води

Прискорення метаболізму Т4 за рахунок активації печінкової УДФ-глюкуронілтрансферази та утворення глюкуроніду Т4

Ефіри фталевої кислоти

Вироби із пластмаси, деякі види риб

Інгібування ТПО та включення йоду в тиреоїдні гормони

Поліхлоровані та полібромовані біфеніли

Прісноводна риба

Розвиток АІТ

Питна вода, продукти харчування

Гіперплазія фолікулярного епітелію, прискорення метаболізму тиреоїдних гормонів, підвищення активності мікросомальних ферментів

Високий рівень або дефіцит літію, селену

Можуть блокувати протеоліз колоїду та вихід ТГ із фолікулів, надходження йоду до ЩЗ, зв'язок тиреоїдних гормонів з білками сироватки, прискорювати процес їх дейодування.

ВИДИ СИНДРОМУ НЕТИРЕОЇДНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ,

ЇХ ЗНАЧЕННЯ І МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ

Варіанти синдрому нетиреоїдних захворювань (СНТЗ)

Низький рівень Т3

Зниження рівня Т 3 спостерігається у 70% пацієнтів стаціонарів при системних захворюваннях за нормальної функції ЩЗ. Загальний Т 3 нижче за норму на 60%, вільний Т 3 – на 40%. Рівень Т 4 – нормальний. Варіант СНТЗ пов'язаний з порушенням перетворення Т4 на Т3 внаслідок зниження активності 5-монодейодинази. Даний стан також характерний для голодування і є адаптивною реакцією організму, пов'язану зі зниженням основного обміну.

Низький рівень Т 3 та Т 4

Одночасне зниження рівня Т3 та Т4 часто зустрічається у пацієнтів палат інтенсивної терапії. При цьому низький рівень загального Т4 – несприятлива прогностична ознака. Даний варіант СНТЗ пов'язаний із присутністю в крові інгібітора зв'язування тиреоїдних гормонів та збільшенням метаболічного кліренсу Т 4 .

Високий рівень Т4

Підвищення рівня сироваткового Т4 та реверсивного Т3 спостерігається при гострій порфірії, хронічному гепатиті, первинному біліарному цирозі. При цьому рівень загального Т 3 та вільного Т 4 – у межах норми, рівень вільного Т 3 – на нижній межі норми чи знижений.

ЛІКИВНІ ВЗАЄМОДІЇ, ВПЛИВНІ

НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ТЕРАПІЇ ТИРОКСИНОМ

МЕХАНІЗМ ВЗАЄМОДІЇ

ЛІКОВА РЕЧОВИНА

Одночасне використання може вимагати збільшення дози L-тироксину.

Лікарські засоби, що блокують рецептори, як істинних катехоламінів, так і псевдомедіаторів, що утворюються з тироксину.

Пропранолол (анаприлін, обзидан)

Лікарські засоби, що знижують абсорбцію L-тироксину.

Холестирамін (квестран)

Гідроокис алюмінію

Сульфат заліза (гемофер)

Сукральфат (вентер)

Колестипол

Карбонат кальцію

Лікарські засоби, що прискорюють метаболізм Л-тироксину в печінці

Фенобарбітал

Фенітоїн (дифенін)

Карбамазепін (фінлепсин)

Рифампіцин

Одночасне використання може вимагати зменшення дози L-тироксину.

Лікарські засоби, що зменшують рівень тироксинзв'язуючого глобуліну в сироватці крові

Андрогени

Анаболічні стероїди

Глюкокортикостероїди

КЛІНІЧНІ СИТУАЦІЇ, ЗМІНЯЮЧІ

ПОТРЕБА В ТИРОКСИНІ

ПІДВИЩЕННЯ ПОТРЕБИ В ТИРОКСИНІ

* Зниження абсорбції Т 4 в кишечнику: захворювання слизової тонкого кишечника (спру і т.п.), проноси при діабеті, цироз печінки, після операції юно-еюнального шунтування або резекції тонкої кишки, вагітність.

* Препарати, що збільшують виведення неметаболізованого Т4: рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн.

* Прийом препаратів, що знижують абсорбцію тироксину: холестирамін, гідроксид алюмінію, сульфат заліза, карбонат кальцію, сукральфат, колестипол.

* Препарати, що блокують конверсію Т 4 до Т 3: аміодарон (кордарон), дефіцит селену.

ЗНИЖЕННЯ ПОТРЕБИ В ТИРОКСИНІ

* Старіння (вік понад 65 років).

* Ожиріння.

ЛІКИ ПРЕПАРАТИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА

ФУНКЦІЮ ЩИТОВИДНОГО ЗАЛІЗУ

ЛІКАРСЬКИЙ ЗАСІБ

ВПЛИВ НА ЩИТОВИДНУ ЗАЛІЗУ

Індукування гіпотиреозу за рахунок інгібування синтезу та секреції гормонів ЩЗ – зниження рівня Т4 та підвищення вмісту ТТГ. Зниження швидкості освіти Т3 з Т4. (Іноді препарати, що містять йод, можуть викликати феномен «йод-базедів»)

Препарати літію

Пригнічують секрецію Т 4 і Т 3 і знижують перетворення Т 4 Т 3 , пригнічують протеоліз тиреоглобуліну.

Сульфаніламіди (у тому числі препарати, що використовуються для лікування ЦД)

Надають слабкий супресивний вплив на ЩЗ, гальмують синтез та секрецію тиреоїдних гормонів (надають структурні та функціональні порушення ЩЗ).

Пригнічує секрецію ТТГ.

Тестостерон, метилтестостерон, нандролон

Зменшення вмісту у сироватці ТСГ та концентрації загального Т 4 та стимулювання синтезу ТТГ.

Фенітоїн, Фенобарбітал, Карбамазепін

Підсилюють катаболізм Т4 ферментними системами печінки (при тривалому застосуванні потрібний контроль функції щитовидної залози). При тривалому лікуванні фенітоїном рівень вільного Т4 і ТТГ можуть виявитися аналогічними таким при вторинному гіпотиреозі.

Оральні контрацептиви

Можуть спричинити значне підвищення загального Т4, але не вільного Т4.

Саліцилати

Блокують захоплення йоду ЩЗ, підвищують

вільний Т4 за рахунок зниження зв'язування Т4 з ТСГ.

Бутадіон

Впливає на синтез гормонів ЩЗ, знижуючи рівень загального та вільного Т 4 .

Глюкокортикоїди (при короткочасному прийомі у великих дозах та при тривалій терапії у середніх дозах)

Знижують перетворення Т 4 Т3 за рахунок збільшення конценрації неактивного реверсивного Т 3 , інгібують секрецію тиреоїдних гормонів і ТТГ і зменшують його виділення на ТРГ.

Бета-блокатори

Уповільнюють конверсію Т 4 Т 3 і знижують рівень Т 3 .

Фуросемід (у великих дозах)

Викликає падіння загального та вільного Т 4 з подальшим підвищенням ТТГ.

Пригнічує поглинання Т4 клітинами. При проведенні гепаринотерапії можна виявити неадекватно високий рівень вільного Т 4 .

Аміодарон

Ефекти різноспрямовані, залежно від вихідного забезпечення йодом та стану ЩЗ.

* Аміодароніндукований гіпотиреознайчастіше спостерігається у йоддостатніх регіонах. Патогенез: Аміодарон інгібуючи ТТГ-залежну продукцію цАМФ, знижує синтез тиреоїдних гормонів та йодний метаболізм; інгібує 5-дейодиназу – селенопротеїну, що забезпечує перетворення Т 4 Т3 і реверсійний Т 3 , що призводить до зниження екстра-і інтратиреоїдного вмісту Т 3 .

* Аміодароніндукований тиреотоксикознайчастіше зустрічається у йоддефіцитних або районах помірного йодного дефіциту. Патогенез: йод, що вивільняється з аміодарону, призводить до підвищення синтезу тиреоїдних гормонів у існуючих зонах автономії у ЩЗ. Також можливий розвиток деструктивних процесів у ЩЗ, причиною яких стала дія самого аміодарону.

ПАЦІЄНТИ, ЩО ПРИЙМАЮТЬ АМІОДАРОН (КОРДАРОН)

До лікування необхідне дослідження базального рівня ТТГ та анти-ТПО. Зміст вільного Т 4 та вільного Т 3 перевіряють, якщо змінено рівень ТТГ. Підвищення рівня анти-ТПО є фактором ризику тиреоїдної дисфункції на тлі терапії кордароном.

Протягом перших 6 місяців після початку терапії рівень ТТГ може не відповідати рівню периферичних тиреоїдних гормонів (високий рівень ТТГ / високий рівень вільного Т 4 / низький рівень вільного Т 3). За збереження еутиреозу показник ТТГ з часом зазвичай нормалізується.

Тривале спостереження. Рівень ТТГ під час терапії кордароном слід визначати кожні 6 місяців. Саме рівень ТТГ за таких умов є надійним показником тиреоїдного статусу.

Прийом аміодарону спочатку спричинює зміни рівня ТТГ у бік підвищення. За цим слідує динаміка рівнів реверсивного Т 3 , Т 4 і Т 3 .Прогресивне зниження рівня Т 3 відображає порушення периферичного перетворення Т 4 на Т 3 . Т 4 .

ПАЦІЄНТИ З НЕТИРЕЇДНИМИ

ЗАХВОРЮВАННЯМИ (НТЗ)

Гострі та хронічні НТЗ мають складний вплив на результати тиреоїдних тестів. Тестування по можливості слід відкласти до одужання, крім випадків обтяженого анамнезу або появи симптомів дисфункції ЩЗ. У тяжкохворих, а також за інтенсивного медикаментозного лікування результати деяких тиреоїдних тестів не піддаються інтерпретації.

Поєднане визначення рівня ТТГ і Т4 дозволяє найбільш надійно диференціювати справжню первинну тиреоїдну патологію (збіг змін рівня Т4 і ТТГ) та транзиторні зрушення, спричинені самими НТЗ (розбіжність змін рівня Т4 і ТТГ).

Патологічний рівень вільного Т4 у пацієнтів із тяжкими соматичними хворобами не доводить наявності тиреоїдної патології. У разі патологічного рівня вільного Т 4 необхідно досліджувати зміст загального Т 4 .Якщо обидва показники (вільний Т 4 та загальний Т 4) односпрямовано виходять за межі норми, тиреоїдна патологія можлива. Якщо показники вільного Т 4 і загального Т 4 розходяться, це, швидше за все, обумовлено не тиреоїдної дисфункцією, а соматическим захворюванням, прийомом медикаментів. При виявленні патологічного рівня загального Т 4 необхідно співвіднести цей результат із тяжкістю соматичного захворювання. Низький рівень загального Т 4 типовий лише важко- і агонирующих хворих. Низький рівень загального Т 4 у пацієнтів поза реанімаційним відділенням дозволяє припускати гіпотиреоз. Підвищений рівень загального Т3 та вільного Т3 є надійним показником гіпертиреозу при соматичних захворюваннях, але нормальний або низький рівень Т3 не виключає гіпертиреоз.

Визначення рівня ТТГ у хворих із НТЗ. Визначення рівня ТТГ та Т 4 (вільного Т 4 та загального Т 4) – найбільш ефективна комбінація для виявлення тиреоїдної дисфункції хворих із соматичною патологією. У разі слід розширити референтні інтервали ТТГ до 0,05-10,0 мМЕ/л. Рівень ТТГ може транзиторно знижуватися до субнормальних величин у гострій фазі хвороби та підвищуватись у фазі одужання.

ДІАГНОСТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ ЩИТОВИДНОЇ

ЗАЛІЗИ ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ

Зміна функціонування ЩЗ у жінок відбувається вже з перших тижнів вагітності. На неї впливає безліч факторів, більшість яких прямо чи опосередковано стимулює ЩЗ жінки. Переважно це відбувається у першій половині вагітності.

Тиреотропний гормон. Буквально з перших тижнів вагітності під впливом хоріонічного гонадотропіну (ХГ), що має структурну гомологію з ТТГ, стимулюється продукція тиреоїдних гормонів ЩЗ. У зв'язку з цим механізмом зворотного зв'язку пригнічується продукція ТТГ, рівень якого протягом першої половини вагітності виявляється зниженим приблизно у 20% вагітних. При багатоплідній вагітності, коли рівень ХГ досягає дуже високих значень, рівень ТТГ у першій половині вагітності виявляється значно зниженим, а часом пригнічений практично у всіх жінок. Найнижчі показники рівня ТТГ у середньому припадають на 10 – 12 тиждень вагітності. Тим не менш, в окремих випадках він може залишатися декільком зниженим до пізніх термінів вагітності.

Тиреоїдні гормони. Визначення рівня загальних тиреоїдних гормонів під час вагітності не є інформативним, оскільки він завжди буде підвищений (в цілому продукція тиреоїдних гормонів під час вагітності в нормі збільшується на 30 – 50%). Рівень вільного Т 4 у першому триместрі вагітності, як правило, високонормальний, але приблизно у 10% з пригніченим рівнем ТТГ перевищує верхню межу норми. У міру збільшення термінів вагітності рівень вільного Т4 поступово знижуватиметься і до кінця вагітності дуже часто виявляється низьконормальним. У частини пацієнток, що навіть не мають патології ЩЗ та отримують індивідуальну йодну профілактику, на пізніх термінах вагітності може виявлятися прикордонне зниження рівня вільного Т 4 у поєднанні з нормальним рівнем ТТГ. Рівень вільного Т 3 зазвичай змінюється односпрямовано з рівнем вільного Т 4 але підвищеним виявляється рідше.

Загальні засади діагностики захворювань ЩЗ під час вагітності.

* Необхідно поєднане визначення ТТГ та вільного Т 4 .

* Визначення рівня загального Т 4 та Т 3 під час вагітності малоінформативно.

* Рівень ТТГ у першій половині вагітності в нормі знижений у 20-30% жінок.

* Рівні загальних Т4 і Т3 в нормі завжди підвищені (приблизно в 1,5 рази).

* Рівень вільного Т4 у першому триместрі дещо підвищений приблизно у 2% вагітних та у 10% жінок з пригніченим ТТГ.

* На пізніх термінах вагітності в нормі часто визначається низьконормальний або навіть прикордонно знижений рівень вільного Т4 при нормальному рівні ТТГ.

ТІРЕОГЛОБУЛІН (ТГ)

Тиреоглобулін – глікопротеїн, що містить йод. ТГ є основним компонентом колоїду фолікулів щитовидної залози та виконує функцію накопичення тиреоїдних гормонів. На поверхні ТГ відбувається синтез тиреоїдних гормонів. Секреція ТГ контролюється ТТГ.

Період біологічного напівжиття ТГ у плазмі крові – 4 доби.

ЗАХВОРЮВАННЯ І СТАНУ, ПРИ ЯКИХ МОЖЛИВІ ЗМІНИ РІВНЯ ТГ У КРОВІ

Підвищення вмісту у крові ТГ відбиває порушення цілісності гематофолликулярного бар'єру і спостерігається при захворюваннях, які з порушенням структури залози чи супроводжуються дефіцитом йоду. Вихід ТГ у кровотік збільшується при стимуляції та структурних ураженнях ЩЗ. Визначення ТГ не має сенсу в найближчі 2-3 тижні після пункційної біопсії, оскільки рівень ТГ може бути підвищений через пасивний вихід колоїду в кров при травматизації залози. Рівень ТГ підвищується у найближчі терміни після операцій на ЩЗ. Споживання великої кількості йоду з їжею пригнічує вихід тиреоїдних гормонів із ЩЗ, зсуваючи рівновагу між утворенням та розпадом ТГ у бік його утворення та накопичення в колоїді. Рівень ТГ може бути підвищений при ДТЗ, підгострому тиреоїдиті, збільшенні ЩЗ під дією ТТГ, у деяких випадках доброякісної аденоми ЩЗ.

Присутність антитіл до ТГ може бути причиною помилково-негативних результатів, тому паралельно з ТГ бажано визначати антитіла до ТГ.

У хворих на недиференційований рак ЩЗ концентрація ТГ у крові збільшується рідко. При диференційованих пухлинах з низькою функціональною активністю рівень ТГ підвищується меншою мірою, ніж у пухлинах з високою функціональною активністю. Підвищення рівня ТГ встановлено при високодиференційованому раку ЩЗ. Велике діагностичне значення має визначення рівня ТГ виявлення метастазів карциноми ЩЗ і динамічного контролю над станом хворих і натомість лікування фолікулярної карциноми. Також встановлено, що метастази раку ЩЗ мають здатність синтезувати ТГ.

Зниження після перенесеної хірургічної операції чи променевої терапії рівня ТГ у крові виключає наявність метастазів. Навпаки, наростання рівня ТГ може бути ознакою генералізованого процесу.

Оскільки хворі після радикального лікування диференційованого раку ЩЗ одержують високі дози тиреоїдних гормонів (для придушення секреції ТТГ), на фоні якого також знижується рівень ТГ, його концентрацію слід визначати через 2 – 3 тижні після відміни супресивної терапії тиреоїдними гормонами.

У педіатричній ендокринології визначення ТГ має велике значення при веденні дітей із вродженим гіпотиреозом для підбору дози замісної гормональної терапії. При аплазії ЩЗ, коли ТГ у крові не визначається, показано максимальне дозування, тоді як при інших варіантах виявлення та збільшення концентрації ТГ дозволяє припускати оборотний перебіг хвороби, у зв'язку з чим дозування гормону може бути зменшено.

ФІЗІОЛОГІЧНІ СТАНИ, ЩО ПРИВОДЯТЬ ДО ЗМІНИ РІВНЯ ТГ У КРОВІ

Значення ТГ у новонароджених підвищені та значно знижуються протягом перших 2 років життя.

ПОКАЗАННЯ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ТГ

Карцинома ЩЗ (за винятком медулярного раку),

Раннє виявлення рецидивів та метастазів високодиференційованого раку ЩЗ у оперованих хворих,

Оцінка ефективності радийодтерапії метастазів раку ЩЗ (за втратою його вмісту в крові до нормальних значень),

Метастази в легенях неясного походження,

Метастази в кістках неясного походження, патологічна ламкість кісток,

Визначення ТГ не можна проводити з метою диференціальної діагностики доброякісних та злоякісних пухлин ЩЗ.

КОНЦЕНТРАЦІЯ ТГ У ЗДОРОВИХ ОСІБ І ПРИ РІЗНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ ЩЖ

Здорові особи 1,5 – 50 нг/мл

Рак щитовидної залози:

До операції 125,9 + 8,5 нг/мл

Після операції без метастазів та рецидивів 6,9 + 1,8 нг/мл

Метастази та рецидиви високодиференційованого 609,3 + 46,7 нг/мл

раку ЩЗ у оперованих хворих

Доброякісні пухлини (до операції) 35,2 + 16,9 нг/мл

Тиреотоксикоз (важка форма) 329,2 + 72,5 нг/мл

АНТИТІЛА ДО ТІРЕОГЛОБУЛІНУ (АНТИ – ТГ)

Щитовидна залоза, що містить специфічні антигени, може призводити імунну систему організму до стану аутоагресії. Одним із таких антигенів є тиреоглобулін. Пошкодження ЩЗ при аутоімунних або неопластичних захворюваннях може спричинити попадання ТГ у кровоносне русло, що, у свою чергу, веде до активації імунної відповіді та синтезу специфічних антитіл. Концентрація анти-ТГ змінюється у широкому діапазоні та залежить від захворювання. Тому визначення концентрації анти-ТГ може бути використане для діагностики та моніторингу лікування захворювань ЩЗ.

ЗАХВОРЮВАННЯ І СТАНУ, ПРИ ЯКИХ МОЖЛИВІ ЗМІНИ РІВНЯ АНТИ-ТГ У КРОВІ

Анти-ТГ є важливим параметром для виявлення аутоімунних захворювань ЩЗ та їх ретельно вимірюють під час спостереження за перебігом хвороби. Підвищення рівня анти-ТГ визначається при тиреоїдиті Хашимото (більше 85 % випадків), хворобі Грейвса (більше 30 % випадків), раку ЩЗ (45 % випадків), ідіопатичній мікседемі (більше 95 % випадків), перніціозній анемії (50 % титри), ВКВ (близько 20% випадків), підгострий тиреоїдит де Кервена (низькі титри), гіпотиреоз (близько 40% випадків), ДТЗ (близько 25% випадків), слабопозитивний результат може бути отриманий при нетоксичному зобі.

Естроген-прогестеронова терапія з метою контрацепції збільшує титр антитіл до тиреоглобуліну та пероксидази.У жінок з АІТ при прийомі цих препаратів титр антитіл значно вищий, ніж у осіб з АІТ, які не приймають ці лікарські препарати.

Підвищений титр анти-ТГ може бути отриманий у хворих на неендокринні захворювання при прийомі препаратів, що впливають на характер імунної відповіді.

У хворих на тиреоїдит Хашимото титр анти-ТГ у процесі лікування, як правило, знижується, але можуть зустрічатися хворі, у яких анти-ТГ можуть персистувати або виявлятися хвилеподібно з періодом близько 2 – 3 років. Титр анти-ТГ у вагітних жінок із хворобою Грейвса або Хашимото знижується прогресивно протягом вагітності та короткочасно зростає після пологів, досягаючи піку через 3 – 4 місяці. Нормальний титр анти-ТГ не відкидає тиреоїдиту Хашимото. Тест визначення мікросомальних антитіл більш чутливий до тиреоїдиту Хашимото, ніж тест анти-ТГ, особливо у пацієнтів молодших 20 років.

Визначення анти-ТГ дає можливість прогнозувати порушення функції ЩЗ у хворих з іншими аутоімунними ендокринними захворюваннями та у членів сімей зі спадковими органоспецифічними аутоімунними захворюваннями. Слабко позитивні результати зазвичай виявляються при інших аутоімунних розладах та хромосомних порушеннях таких, як синдром Турнера та синдром Дауна.

Позитивні результати у деяких хворих на гіпертиреоїдизм дозволяють думати про поєднання з тиреоїдитом. Використання анти-ТГ виявлення аутоімунних захворювань ЩЖ особливо виправдано в йоддефіцитних районах.

У дітей, народжених від матерів із високими титрами анти-ТГ, протягом життя можуть розвиватися аутоімунні тиреоїдні захворювання, що вимагає віднести таких дітей до групи ризику.

Близько 5 - 10% практично здорових людей можуть мати низький титр анти-ТГ без симптомів хвороби, частіше у жінок і людей похилого віку, що пов'язано, ймовірно, з виявленням осіб, що мають субклінічні форми аутоімунного тиреоїдиту.

ПОКАЗАННЯ ДО ВИЗНАЧЕННЯ АНТИ-ТГ: - новонароджені: високий титр анти-ТГ у матерів; - хронічний тиреоїдит Хашимото; - диференціальна діагностика гіпотиреозу; - дифузний токсичний зоб (хвороба Грейвса); у сироватці сприяє діагностиці аутоімунної тиреоїдної патології у пацієнтів із вузловим зобом.

РЕФЕРЕНТНІ МЕЖІ – 0 – 100 МЕ/мл

АНТИТІЛА ДО ТИРЕОЇДНОГО ПЕРОКИДАЗУ

(АНТІ – ТПО)

Тест анти-ТПО використовується для верифікації аутоімунних тиреопатій. Маючи здатність зв'язуватися з комплементом, анти-ТПО беруть пряму участь в аутоагресії, тобто є показником агресії імунної системи по відношенню до власного організму. Тиреоїдна пероксидаза забезпечує утворення активної форми йоду, який здатний включатись у процес йодифікації тиреоглобуліну, тобто відіграє ключову роль у процесі синтезу тиреоїдних гормонів. Антитіла до ферменту блокують його активність, унаслідок чого знижується секреція тиреоїдних гормонів, переважно тироксину. Анти-ТПО – найбільш чутливий тест виявлення аутоімунних захворювань ЩЖ. Зазвичай їхня поява є першим зрушенням, яке спостерігається в ході розвитку гіпотиреозу внаслідок тиреоїдиту Хашимото.

ЗАХВОРЮВАННЯ І СТАНУ, ПРИ ЯКИХ МОЖЛИВІ ЗМІНИ РІВНЯ АНТИ-ТПО

Аутоімунні захворювання ЩЗ є основним фактором, що лежить в основі гіпотиреозу та гіпертиреозу, і розвиваються у генетично схильних осіб. Таким чином, вимірювання циркулюючих анти-ТПО є маркером генетичної схильності. Наявність анти-ТПО та підвищений рівень ТТГ дозволяє прогнозувати розвиток гіпотиреозу у майбутньому.

Висока концентрація анти-ТПО спостерігається при тиреоїдиті Хашимото (чутливість 90-100%) та хвороби Грейвса (чутливість 85%). Рівень анти-ТПО підвищується у 40 – 60 % при ДТП, але у меншому титрі, ніж за активної стадії тиреоїдиту Хашимото.

Виявлення анти-ТПО під час вагітності говорить про ризик розвитку у матері післяпологового тиреоїдиту та можливий вплив на розвиток дитини.

У низьких концентраціях анти-ТПО можуть зустрічатися у 5 – 10 % здорового населення та у пацієнтів із захворюваннями, не пов'язаними із ЩЗ, наприклад, при запальних ревматичних захворюваннях.

Титр анти-ТПО збільшується при лікуванні естроген-прогестероновими препаратами та прийомі препаратів, що впливають на характер імунної відповіді.

ПОКАЗАННЯ ДО ВИЗНАЧЕННЯ АНТИ-ТПО

Аутоімунний тиреоідит,

Прогноз ризику гіпотиреозу при ізольованому підвищенні рівня ТТГ,

Офтальмопатія: збільшення навколоочних тканин (підозра на «еутиреоїдну хворобу Грейвса»).

Новонароджені: гіпертиреоз та високий рівень анти-ТПО або хвороба Грейвса у матері,

Фактор ризику тиреоїдної дисфункції при терапії інтерфероном, інтерлейкіном-2, препаратами літію, кордароном,

Фактор ризику невиношування вагітності та невдачі при заплідненні.

РЕФЕРЕНСНІ МЕЖІ – 0 – 30 МЕ/мл.

АНТИТІЛА ДО МІКРОСОМАЛЬНОЇ ФРАКЦІЇ

(АНТІ-МФ)

Аутоантитіла до мікросомальної фракції виявляються при всіх видах аутоімунних захворювань ЩЗ, проте можуть виявлятися і у здорових людей. Анти-МФ є цитотоксичним фактором, що безпосередньо викликає пошкодження тиреоїдних клітин. Мікросомальний антиген є ліпопротеїдом, з якого складаються мембрани бульбашок, що містять тиреоглобулін. Аутоімунний тиреоїдит – захворювання, яке характеризується утворенням антитіл до різних компонентів ЩЗ з розвитком її лімфоїдної інфільтрації та розростанням фіброзної тканини. Анти-МФ здатні руйнувати ЩЗ та знижувати її функціональну активність.

ЗАХВОРЮВАННЯ ТА СТАНУ, ПРИ ЯКИХ МОЖЛИВІ ЗМІНИ РІВНЯ АНТИ-МФ

Найбільш високі рівні анти-МФ виявляються у пацієнтів з АІТ Хашимото (у 95% хворих), ідіопатичною мексидемою, на останній стадії хронічного атрофічного тиреоїдиту, особливо у літніх жінок, часто зустрічаються у пацієнтів з виявленою нелікованою формою хвороби Грейвса. Анти-МФ визначаються у 85% хворих на ДТП, що вказує на його аутоімунний генез. Анти-МФ іноді виявляються при раку ЩЗ. Підвищені рівні анти-МФ протягом 1 триместру вагітності вказують на певний ступінь ризику післяпологового тиреоїдиту.

ПОКАЗАННЯ ДО ВИЗНАЧЕННЯ АНТИ-МФ

Тиреоїдит Хашимото,

Аутоімунний характер захворювань ЩЗ,

Прогноз післяпологового тиреоїдиту у жінок із груп високого ризику,

Високий рівень ризику виникнення тиреоїдиту при спадковій схильності до цього захворювання, при інших формах аутоімунних процесів (цукровий діабет 1 типу, хвороба Аддісона, перніціозна анемія).

АНТИТІЛА КРЕЦЕПТОРАМ ТТГ(TTT- RP)

Рецептори тиреотропного гормону – мембранні структури тиреоцитів (і, можливо, клітин інших органів та тканин). ТТГ-RP є регуляторними білками, інтегрованими в мембрані тиреоїдної клітини та впливають як на синтез та секрецію ТГ, так і на клітинний ріст. Вони специфічно пов'язують ТТГ гіпофіза та забезпечують реалізацію його біологічної дії. Причиною розвитку дифузного токсичного зоба (хвороба Грейвса) вважається поява в крові хворих на особливих імуноглобулінів - аутоантитіл, що специфічно конкурують з ТТГ за зв'язування з рецепторами тиреоцитів і здатних на щитовидну залозу стимулювати вплив, аналогічний ТТГ. Виявлення високого рівня аутоантитіл до ТТГ-рецепторів у крові хворих із хворобою Грейвса є прогностичним провісником рецидиву захворювання (чутливість 85% та специфічність 80%). Фетоплацентарне перенесення цих антитіл є однією з причин вродженого гіпертиреозу у новонароджених, якщо мати страждає на хворобу Грейвса. Для отримання доказу про оборотний характер захворювання потрібний лабораторний моніторинг, спрямований на встановлення елімінації антитіл до ТТГ-RP з організму дитини. Зникнення антитіл у дитини після медикаментозного досягнення еутиреозу та усунення зоба є підставою для вирішення питання про припинення лікарської терапії.

Аутоантитіла до ТТГ-рецепторів у підвищених кількостях можуть бути виявлені у хворих із зобом Хашимото, при підгострому АІТ. Рівень аутоантитіл прогресивно знижується при медикаментозному лікуванні цих захворювань або після тиреоїдектомії, що може бути використане для контролю за ефективністю лікування.

ПОКАЗАННЯ ДО ПРИЗНАЧЕННЯ:

РЕФЕРЕНСНІ МЕЖІ: Рівень аутоантитіл до ТТГ-рецепторів у сироватці в нормі становить до 11 ОД/л.

З цінами на комплекси лабораторних досліджень можна ознайомитись у розділі "Послуги та ціни".

Здавайте аналізи постійно в одній і тій же лабораторії - і вашому лікарю будуть приблизно відомі Ваші особисті показники норми і будь-яке відхилення від норми відразу помітять.

Пролактин – один із гормонів, відповідальний за почуття та поведінку людини, а також за низку фізіологічних особливостей. Цей гормон має ще одну назву, що описує його функціонал, - гормон стресу. Про те, яка норма пролактину у жінок, як визначити рівень цього гормону, і чи можливо його відрегулювати, дізнаємося далі.

За що відповідає пролактин

Гормон пролактин активно впливає на значну кількість різних процесів та особливостей у жіночому організмі:
  1. Допомагає нормалізувати діяльність надниркових залоз за рахунок вироблення андрогенів.
  2. Регулює розмір молочних залоз жінок під час статевого дозрівання. Після закінчення процесу саме пролактин готує молочні залози до лактації. Також він регулює вироблення молока під час годування.
  3. Є природним контрацептивом: завдяки особливим властивостям жінка не може зачати дитину в період поточної вагітності або лактації.
  4. Зумовлює розвиток материнського інстинкту та відповідних йому поведінкових реакцій, коли він перебуває в нормі у жінок.
  5. Контролює наявність у яєчниках жовтого тіла. Мало хто знає, що пролактин у жінок допомагає підтримувати нормальну кількість прогестерону, який допомагає у благополучному виношуванні дитини.

У чоловічому організмі пролактин відповідальний за регуляцію сперматогенезу, статевої функції, а також вироблення секрету передміхурової залози. Більшою мірою пролактин в організмі будь-якої людини відповідає за статеву функцію та репродуктивну систему.

Яка норма пролактину у жінок

Норма гормону пролактину у жінок може змінюватись в залежності від низки обставин – до та після вагітності, у період лактації та овуляції тощо. Розібратися у всіх цих складностях допоможе наступна таблиця:

Після того, як зроблено аналіз, результати можуть бути представлені в різних величинах, у тому числі мкМЕ/мл. В даному випадку потрібно перевести їх в нг/мл, виходячи із співвідношення: 1 нг/мл=30,3 мкМЕ/мл.

Окремо можна розглянути таблицю, в якій представлена ​​норма гормону пролактину у жінок в мед/л:

Відповідаючи на запитання, яка норма пролактину в крові у жінок, можна навести як відповідь таблицю з класифікацією показників за віком:

Слід враховувати, що у будь-який із цих періодів показники можуть незначно змінюватись і відхилятися від зазначеної норми у той чи інший бік. Це природний процес, який впливають зовнішні чинники та індивідуальні особливості людини. Крім цього, результат може трохи відхилятися від норми, якщо пацієнт нехтував правилами підготовки до аналізу.

Нормальний рівень пролактину у жінок збільшується після прийому наступних ліків: протиблювотні препарати, резерпіни, антидепресанти, галюциногени, амфетаміни, наркотичні засоби опіатного ряду, естрогени тощо.



З'ясувати рівень пролактину в крові у жінок можна за допомогою спеціального аналізу, який рекомендується обов'язково брати у дівчат під час статевого дозрівання та у жінок у разі виникнення проблем із зачаттям дитини. Крім того, здавання цього аналізу потрібно і чоловікам у разі проблем із репродуктивною системою. Для виявлення гормону досить просто здати кров із вени.


Дати направлення на аналіз можуть такі фахівці, як гінеколог, ендокринолог, терапевт чи андролог.


Перед здаванням аналізу потрібно дотримуватися таких неважких правил:
  • У день здачі потрібно перебувати в спокійному емоційному стані, не нервувати і спробувати не відчувати підвищеного збудження. Це може вплинути на результат.
  • Намагайтеся обмежити фізичні навантаження під час здачі крові. Причому в даному випадку навіть пробіжка по сходових прольотах може зіграти роль. Якщо ж уникнути навантаження не вийшло, то обов'язково відпочиньте перед аналізом хоча б 15-20 хвилин.
  • Намагайтеся утриматися від статевого акту за добу до здачі аналізу. Результати пролактину в іншому випадку можуть відрізнятися від дійсних у 2-3 рази.
  • Необхідно прокинутися щонайменше за 3 години до здачі.
  • Курити дозволяється, але лише за 1-2 години до здачі.
  • З моменту останнього прийому їжі до моменту здачі аналізів має пройти щонайменше 8 годин. Крім того, щоб аналіз показав нормальний рівень пролактину у жінок, вечеря повинна складатися з легких продуктів. Ідеальним варіантом стане овочеве рагу чи легкий салат без м'яса. Також не слід пити міцних напоїв, у тому числі чаю та кави. Найкраще обійтися чистою водою.
  • Будьте обережні з ніжною шкірою в області ареоли. Навіть тугу або некомфортну білизну можуть стимулювати вироблення гормону.
  • Потрібно дуже добре виспатися. Недолік сну також сильно впливає рівень гормону. Щоб дізнатися найточнішу кількість пролактину в крові у жінок, слід поспати щонайменше 7 годин.

Симптоми, коли пролактин не в нормі

Симптомами підвищеної чи зниженої норми гормону в організмі є:
  • Порушений менструальний цикл;
  • Постійні стреси, стан депресії та пригніченості;
  • Зниження статевого потягу;
  • Зміна маси тіла;
  • Часті головні болі та мігрені;
  • Проблеми в період статевого дозрівання: надмірне зростання волосся, дерматологічні проблеми тощо.
  • Збільшення молочних залоз;
  • Виникнення карієсу одночасно у кількох місцях;
  • Безпліддя;
  • Виділення молозива;
  • Різке погіршення зору.

Про що говорить, коли пролактин вище/нижче за норму у жінок

Якщо результати аналізів з пролактину вищі за норму, то це може розповісти про наступні можливі захворювання та відхилення:
  • Захворювання та патології надниркових залоз;
  • Захворювання гіпоталамусу, наприклад, туберкульоз, метастази і т.д.
  • Пухлина гіпофіза;
  • Синдром полікістозних яєчників;
  • Цироз печінки;
  • Ниркова недостатність;
  • Захворювання гіпофіза, наприклад, змішана аденома, кіста мозку тощо.
  • Знижена функція щитовидної залози.
Після того, як у вас був виявлений підвищений пролактин в організмі, необхідно точно визначити причину підвищення гормону. Якщо підвищений гормон є індикатором певного захворювання, то подальше лікування призначає лікар-фахівець. Крім того, можлива макропролактинемія – ситуація, коли рівень гормону підвищений, але це не вплине на жодні процеси в організмі.

Якщо ж виявлено, що пролактин нижче за норму у жінок, це може бути обумовлено різними проблемами з яєчниками, зачаттям і в цілому з репродуктивною системою. Крім того, може гальмуватися процес статевого дозрівання, тому не потрібно відкладати похід до лікаря у довгий ящик.

Рівень пролактину під час вагітності та годування груддю (відео)

У відео ви дізнаєтеся про те, як і чому змінюється рівень пролактину в організмі жінки у постпологовий період та у період вагітності.

Пролактином називають гормон фронтальної частини гіпофіза, який регулює лактацію, розвиток вторинних статевих ознак та відповідає за нормальне функціонування жіночої дітородної системи загалом. Тому відхилення від норми пролактину в крові у жінок може свідчити про серйозне порушення в організмі.

Основні завдання даного гормону в жіночому організмі полягають у наступному:

  • участь у нормалізації роботи надниркових залоз за рахунок активізації синтезу андрогенів;
  • сприяє розвитку вторинних статевих ознак у дівчаток, зокрема збільшення молочних тканин;
  • готує молочні залози до лактації;
  • регулює процес вироблення грудного молока після пологів;
  • виконує роль природного протизаплідного засобу. Таким чином, жінка не може завагітніти під час виношування дитини та годування груддю;
  • сприяє формуванню материнського інстинкту;
  • підтримує рівень під час виношування дитини, запобігаючи викидням або передчасним пологам.

У чоловіків даний гормон контролює процес вироблення сперми та простатичного секрету.

Таким чином, можна зробити висновок, що пролактин є одним з гормонів, які відповідають за статеву та дітородну функції як у жінок, так і у чоловіків.

Показання для проведення дослідження крові на пролактин

Лікар-гінеколог може призначити пацієнтці аналіз крові на пролактин у таких випадках:

  • відсутність місячних у жінки дітородного віку протягом кількох менструальних циклів, не пов'язана із вагітністю;
  • поява молозива або грудного молока у жінок, які не вагітні або не годують груддю дитину;
  • безпліддя;
  • безпричинна втрата зору;
  • пухлини гіпофіза.

Особливості підготовки та проведення аналізу крові на пролактин

Для визначення кількості пролактину використовують венозну кров, яку найчастіше забирають із кубітальної вени. Лікар, який призначив аналіз крові, обов'язково роз'яснює, як правильно підготуватися до процедури, оскільки від цього залежить точність результату дослідження.

При підготовці до аналізу крові на пролактин слід дотримуватися наступних рекомендацій:

  • за 24 години до дослідження слід виключити статеві акти;
  • за добу до аналізу потрібно одягати м'яку білизну, яка не дратуватиме соски;
  • напередодні перед аналізом потрібно зменшити фізичні навантаження та захистити себе від стресів;
  • не вживайте спиртних напоїв за добу до аналізу;
  • аналіз крові на пролактин здають строго натще. Останній прийом їжі повинен бути не пізніше восьми годин до дослідження крові. Вечеря повинна складатися з легкозасвоюваної їжі (йогурт, кефір, рагу або салат з овочів);
  • перед аналізом потрібно виспатися, тому постарайтеся раніше лягти спати. Також рекомендується здавати кров не раніше, ніж три години після сну;
  • не куріть за дві години до забору крові;
  • прийдіть у клініку за 20-30 хвилин до призначеного часу, щоб відпочити з дороги та заспокоїтися, оскільки навіть незначне фізичне навантаження чи хвилювання можуть вплинути на рівень пролактину в крові.

Також важливо вибрати правильний час доби для аналізу крові, оскільки гормон пролактин виділяється нерівномірно протягом доби.

Найбільш вдалий час для забору крові – 8-10 годин ранку.

Також на рівень пролактину в крові впливають фази менструального циклу, тому краще проводити аналіз між п'ятим та восьмим днем ​​після місячних.

Якщо аналіз на пролактин був призначений жінці, яка припинила годування груддю, то рекомендується здати кров для дослідження через 7-8 днів після останнього прикладання дитини до грудей.

Пролактин: норма у жінок

Кількість пролактину в аналізі крові може вказуватися в наступних одиницях:

  • мкМЕ/мл;
  • мМЕ/л;
  • нг/мл;
  • нг/дл.

Але найчастіше сучасні лабораторії використовують мМЕ/л (моль Міжнародних одиниць на літр) та нг/мл (нанограм на мілілітр), причому кожна лабораторія вказує свої норми пролактину.

Таблиця норм пролактину у жінок віком

Вік, роківКількість пролактину
мМЕ/лнг/мл
0-1 42-6339 0,88-133.12
1-4 212-3625 4,45-76,13
4-7 339-2777 7,15-58,32
7-10 64-2735 1,34-57,44
10-13 191-2735 4,01-57,44
13-16 339-2519 7,12-73,9
16-18 445-3901 9,35-81,92
18-20 860-4960 18,06-104,16
20-45 252-504 4,5-23
45 і старше (клімакс)170-330 3-15

Норма пролактину у жінок за фазами та днями циклу

Пролактин вище норми: причини, симптоми та лікування

Підвищення рівня пролактину у крові прийнято називати гіперпролактинемією.

Причинами високих цифр пролактину у крові може бути як фізіологічні, і патологічні стану. Розглянемо їх.

Фізіологічні фактори:

  • недосипання;
  • голодування;
  • високовуглеводна дієта;
  • сильне психоемоційне потрясіння;
  • секс;
  • вагітність;
  • лактація.

Патологічні фактори:

  • пухлини гіпофіза. Найчастіше гіперпролактинемія спостерігається при пухлини передньої частини гіпофіза – пролактиномі;
  • гіпофункція щитовидної залози;
  • полікістоз яєчників;
  • травми грудної клітки у сфері молочних залоз;
  • операції на грудній клітці;
  • оперізуючий герпес;
  • хронічна недостатність печінки;
  • хронічна недостатність нирок;
  • захворювання гіпоталамуса, у тому числі пухлини;
  • пухлини будь-якої локалізації, які складаються з клітин, що виробляють естрогени;
  • ідіопатична гіперпролактинемія.

Також спровокувати гіперпролактинемію може прийом деяких ліків, а саме:

  • Аміназину;
  • Галоперидолу;
  • Леводопи;
  • Метоклопраміду;
  • Мотиліум;
  • Морфін;
  • Верапамілу;
  • Резерпін;
  • оральних гормональних контрацептивів

Ознаками підвищеного пролактину в крові у жінокможуть бути такі:

  • відсутність чи нерегулярність місячних;
  • безпліддя;
  • виділення молозива або грудного молока у невагітних і не годуючих жінок;
  • порушення зору;
  • часті безпричинні головні болі;
  • зниження статевого потягу;
  • оволосіння за чоловічим типом (на обличчі, грудях);
  • прищі на обличчі, спині та грудях;
  • часті переломи кісток, пов'язані з остеопорозом;
  • безпричинний;
  • депресивні стани;
  • порушення сну як безсоння.

Лікування гіперпролактинемії полягає у усуненні її причини.

Наприклад, при пухлинах гіпофіза обов'язково показано хірургічне втручання, а подальшу лікувальну тактику визначають залежно від результатів дослідження гістологічного біоптату. Якщо у жінки виявлено полікістоз яєчників, то здебільшого застосовуються гормональні препарати, а за необхідності – оперативне втручання. При гіпофункції щитовидної залози пацієнтам призначають замісну гормональну терапію.

Пролактин нижче норми: причини, симптоми та лікування

Стан, коли в крові знижено гормон пролактин, в медицині називають гіпопролактинемією.

Причинами низького пролактину в крові у жінокможуть бути такі фактори:

  • новоутворення гіпофіза;
  • легеневий та позалегеневий туберкульоз;
  • черепно-мозкова травма;
  • променева терапія при злоякісних новоутвореннях голови та головного мозку;
  • кровотеча під час вагітності та пологів;
  • гормональна терапія;
  • синдром нецукрового діабету;
  • полікістоз яєчників;
  • запалення яєчників №
  • ендокринна патологія спадкового характеру;
  • пре-і менопауза;
  • незбалансоване харчування;
  • низьковуглеводна дієта;
  • голодування;
  • вегетаріанство;
  • надмірні фізичні навантаження;
  • стрес;
  • зловживання спиртними напоями;
  • куріння; Вживання наркотичних речовин.

Клінічними ознаками зниженого пролактинуможуть бути такі:

  • поява молозива у невагітних жінок, що не годують груддю;
  • припинення лактації у матерів, що годують грудьми;
  • нерегулярність чи повна відсутність місячних;
  • швидкий набір маси тіла;
  • поява прищів на шкірі обличчя, грудей, спини та інших областях тіла;
  • безпліддя;
  • надмірна волосистість, особливо на обличчі, грудях, животі тощо;
  • порушення психоемоційної сфери (депресія, апатія, невроз, безсоння, сонливість та інші).

Якщо у жінки визначається лише нижче норми пролактин, а інші показники нормальні та не було виявлено інших патологічних змін в організмі, то жодних лікувальних заходів не проводять. У такому разі фахівці рекомендують обмежити фізичні та розумові навантаження, нормалізувати режим сну, збалансовано та правильно харчуватися, захистити себе від стресів, відмовитися від шкідливих звичок, вести активний спосіб життя.

Якщо ж гіперпролактинемія була спричинена будь-яким захворюванням, то лікування буде спрямоване на нього. Наприклад, при новоутвореннях головного мозку, яєчників чи надниркових залоз проводять оперативне втручання, при неврозах призначають заспокійливі препарати, при запаленні придатків – протизапальну, антибактеріальну терапію тощо.

У результаті можна дійти невтішного висновку, що пролактин – це насправді більше жіночий гормон, ніж чоловічий. Проте він відповідає за статеву і дітородну функцію як у жінок, так і у чоловіків.

Якщо ж говорити про те, яка норма пролактину, то тут треба знати, що рівень цього гормону залежить від віку та фізіологічного стану організму. Зміна кількості пролактину в крові може бути наслідком досить серйозних захворювань, тому будь-який зсув цього параметра не повинен залишатися без належної уваги і потребує своєчасної консультації фахівця – лікаря-гінеколога чи лікаря-ендокринолога.

Норма пролактину у жінок, як і будь-якого іншого гормону, відрізняється насамперед за віком, і щоб наочніше було представляти відмінність нормативів, фахівці використовують таблицю.

Дана форма відображення референтних значень зручна та проста у використанні.

У кожній лабораторії може бути представлена ​​власна таблиця залежно від реактивів.

Пептидний гормон пролактин синтезується у гіпофізі, його передній частині. Підтримується його секреція та роботою ендометрію матки. Загалом у крові циркулює три форми даного пептиду:

  1. Мономірна,представлена ​​активними білками в найбільшій кількості - 80%.
  2. Димерна,складова до 15% обсягу.
  3. Тетрамірна,неактивна, що становить до 5%.

Тетрамерна форма називається ще макропролактином - особливим різновидом гормону, який представлений у пов'язаному з аутоантитілами стані.

Через додаткове навантаження молекули цієї форми гормону найбільші і набагато повільніше виводяться з організму.

Функції маммотропіну

Велику роль перебігу всіх процесів грає саме монопролактин, та його вплив вивчено остаточно. Насамперед виділяють такі:

  1. Формуваннявторинних жіночих статевих ознак, зокрема грудей.
  2. Збільшуєзалози під час підготовки до годівлі.
  3. Надаєвплив на жовте тіло.
  4. Приймаєучасть у метаболізмі води та натрію.
  5. Попереджаєзачаття у післяпологовий період.

Крім того, доведено його роль у забезпеченні знеболювального ефекту, а також у виникненні статевого потягу.

Високий лютеотропний гормон впливає виникнення такої небезпечної недуги, як розсіяний склероз.

Кому треба здати аналіз на пролактин?

Жінка, яка стежить за своїм здоров'ям або має якісь проблеми з ним, наприклад, безпліддя, повинна знати рівень пролактину, в тому числі і макропролактину. Особливо її повинні насторожити такі неприємні симптоми:

  1. Виникнення тривалої аменореї.
  2. Раптове виникнення галактореї.
  3. Погіршення зору.
  4. Відсутність зачаття на строк більше року.
  5. Мігрені.

У такому випадку треба , який направить на скринінг. Щоб зорієнтуватися у поданих нормах результатів, варто спиратися на наступні фактори:

  • вік;
  • період вагітності чи лактації.

Для обох статей існують різні норми ПРЛ гормону. Жінки, які виношують дитину, будуть мати на відміну від звичайних жінок.

Пролактин під час вагітності та при годуванні груддю

Пролактин починає підвищувати свою концентрацію при вагітності під кінець другого місяця. Цей стан називається фізіологічною гіперпролактинемією.

Вона потрібна жіночому організму в даний період часу. Збільшення концентрації лактогенного гормону відбувається під впливом естрогену.

Піковий стан маммотропін досягає на 24 тижні, а потім починає спадати. Пролактин матері впливає на розвиток наступних систем організму дитини:

  • дихальної системи;
  • імунітету;
  • центральної нервової системи

Відновлення колишнього підвищеного рівня гормону гіпофіза відбувається з першого прикладання новонародженого до грудей.

Рецептори від сосків передають сигнал гіпоталамусу, який збуджує діяльність гіпофіза щодо синтезу лактогенного гормону.

Норми пролактину у вагітних представлені у таблиці.

Для матері-годувальниці маммотропін грає наступну роль:

  1. Забезпеченнябезперебійної роботи молочних залоз
  2. Контрацептиви,шляхом гальмування процесу овуляції.
  3. Анальгетика,який притуплює болючі відчуття.
  4. Релаксант,що дозволяє почуватися спокійніше.

За деякими даними, гормон бере участь у формуванні материнського інстинкту, точніше його посилення.

Системи позначень для вимірювання пролактину

Зустрічаються такі одиниці виміру рівня пролактину в крові:

  • нанограми на мілілітр (нг/мл);
  • мікро міжнародні одиниці на мілілітр (мме/мл);
  • мікроодиниці на літр або мл (мЕд/мл або л).

Найчастіше використовуються нг/мл або мме/мл.

Норма у жінок

Лактогенний гормон має лобільність протягом усього життя. Він не тільки циклічний протягом доби, маючи найбільшу кількість у ранкові години, але й збільшується і знижується в залежності від віку. Ось деякі особливості кожного віку від народження:

  1. У перші роки кількість лютеотропного гормону починає зростати.
  2. Перший пік посідає семирічний вік.
  3. Друге зростання пролактину реєструється після 16 років.
  4. У дітородний період маммотропін стабілізується, виключаючи патології та вагітність.
  5. З настанням менопаузи у жінок або похилого віку у чоловіків його кількість знижується.

У чоловіків показники дещо нижчі, ніж у жінок. Але і для них кількість активної речовини важлива для нормального функціонування статевої системи.

Нижче наведено таблицю норми пролактину у жінок за віком.

Нормальне значення пролактину в жінок залежить як від віку, а й її становища. Якщо жінка вагітна, то концентрація пролактину змінюється.

Залежить його синтез і від. Так розрізняють три стани секреції гормону:

  1. На початку циклу його концентрація оптимальна.
  2. Пік посідає період овуляції.
  3. Лютеїнова фаза характеризується більш високою кількістю, ніж фолікулярна.

Для розшифровки аналізів варто скористатися тими пам'ятками, які додаються до кожного тесту в пункті прийому аналізів.

Таблиця норми пролактину у жінок:

Гіперфункція

Найчастіше патологією стає ситуація, коли результат гормону пролактин вище норми. Підвищення кількості активної речовини залежить від таких розладів:

  • пухлини гіпофіза;
  • підвищеної функції щитовидної залози;
  • анорексії;
  • СПКЯ;
  • ниркової недостатності;
  • тяжкої патології печінки;
  • пухлини у гіпоталамусі.

Такі захворювання мають важкий характер, і можуть спричинити серйозні порушення зі здоров'ям жінки.

Симптоми пролактиноми

Симптоматика доброякісного новоутворення гіпофіза:

  1. Відсутність вагітності.
  2. Поява молозива із сосків за відсутності вагітності.
  3. Мігрені.
  4. Короткозорість без видимих ​​причин.
  5. Набір зайвої маси тіла.

Дане захворювання діагностується такими методами:

  • проведенням МРТ-діагностики;
  • дослідженням турецького сідла за допомогою рентгена.

Подальше лікування проводить ендокринолог та нейрохірург.

Гіпотиреоз

Симптомами цієї недуги можуть бути наступні прояви:

  • зниження розумових здібностей;
  • швидка втома від будь-якого виду діяльності;
  • набір ваги;
  • зміна стану шкіри та волосся;
  • збої статевої функції.

У профілактиці гіпотиреозу велику роль грає вживання в їжу продуктів, що містять йод.

Для довідки!

При тяжкому перебігу хвороби потрібна гормональна терапія Ель-тироксином.

Лікарські засоби, що впливають на рівень пролактину

Гіпофункція гіпофіза може виникнути від деяких медичних препаратів. Ось деякі з них:

  • естрогеновмісні ліки;
  • комбіновані оральні контрацептиви;
  • амфетаміновий ряд препаратів;
  • психотропні речовини;
  • глюкокортикостероїди.

Така гіпопролактинемія лікується скасуванням препарату або його заміною на аналог. При цьому контроль за маммотропіном триває протягом кількох років.

Як знизити пролактин?

Як досягти, якщо у пацієнта виникли проблеми з його підвищенням? Варто застосувати те лікування, яке підходитиме при кожному конкретному діагнозі. Найпоширеніше захворювання, пролактин, лікують наступним чином:

  • бромкриптин;
  • променями;
  • операцією.

При комплексному підході можна ефективно позбутися гормонопродукуючої пухлини і досягти низького результату пролактину, який буде наближений до нормального показника.

Макропролактин

Особливий білок, макропролактин, міститься лише 5% від кількості загального пролактину. Він є великими-великими молекулами гормону, які знаходяться в поєднанні з антитілами G.

Це особливі білки, які перешкоджають діяльності пролактину у клітинах. Усього по кровотоку циркулюють три форми лютеотропного гормону:

  • активний мамотропін;
  • макропролактин;
  • димерний гормон.

Антитіла роблять лактогенний гормон неактивним. Його присутність у крові пацієнта не впливає загалом на самопочуття.

Але при діагностиці різних захворювань, якщо виявився підвищений вміст загального пролактину, роблять розгорнутий тест із розшифровкою всіх значень.

Кількість макропролактину при стандартному тесті не визначається. Його кількість вважають за умови отримання результату високого загального пролактину.

Для виявлення причин підвищення проводять тест на осад макропролактину, який називається ПЕГ, або ПОСТ-ПЕГ. Його результати оцінюються у відсотках за таким принципом:

  1. Якщо лактотропний гормон залишається у кількості ≤ 40%, то має місце підвищення рівня макропролактину.
  2. Якщо результат ≥ 60%, то є гіперпролактинемія.
  3. Результат між цими показниками потребує повторної передачі аналізу.

Нормальні значення для жінок та чоловіків макропролактину – менше 2/5 від загальної кількості.

Лікування макропролактинемії

Якщо у пацієнта спостерігається стійке збільшення кількості біологічно неактивного маммотропіну без симптомів підвищення активної форми, терапія ніяка не проводиться.

Якщо спостерігаються ознаки патології, спочатку проводиться діагностика, та був лікування вихідного захворювання, що призвело до порушення гормонального рівноваги.

Як підготуватись до аналізу на макропролактин?

Для складання аналізу існують певні норми підготовки:

  1. Не єпротягом половини доби до взяття біоматеріалу.
  2. Під куруванням ендокринолога скасуватигормональні препарати за 48 годин до аналізу
  3. За 24 години не питижодних пігулок.
  4. Не займатисяспортом.
  5. Не перезбуджуватисьемоційно.
  6. Не вступатив інтимну близькість за 48 годин.
  7. Вранці утриматисявід куріння.

Кров береться з вени після здачі рекомендуєтьсятрохи посидіти і з'їсти щось солодке, щоб уникнути легкої гіпоглікемії.

Якщо гормон знижений?

При взятті аналізу може бути нижче норми. Причинами низького маммотропіну можуть стати такі стани:

  • прийом лікарських засобів;
  • крововилив у гіпофіз;
  • туберкульозний процес у гіпофізі;
  • струс головного мозку.

Такі стани досить серйозні та вимагають медичного втручання. Застосовують такі способи лікування:

  1. Для лікування інфекцій використовують антибіотики.
  2. Для усунення пухлин необхідна допомога нейрохірурга.
  3. При лікуванні судинних патологій необхідно використовувати засоби їхнього розширення.
  4. Для усунення неврологічних проблем застосовуються знеболювальні та заспокійливі засоби.

Використовуючи диференційовану терапію можна пролактин, який нижчий за норму, підняти до нормальних показників.

У разі виникнення симптомів порушення синтезу пролактину необхідно здати аналізи, які вкажуть на можливу патологію.

При цьому щоразу треба враховувати норми результатів лабораторного дослідження, які містяться в спеціальній пам'ятці.