А. С

У сучасному суспільстві склалося переконання, що потенційні можливості чоловіки і жінки однакові, вони в рівній мірі талановиті і можуть опанувати будь-професійною майстерністю. Іронія в тому, що саме сьогодні наука накопичила стільки незаперечних доказів зворотного, що ігнорувати їх більше неможливо.

Правда в тому, що чоловіки і жінки відрізняються один від одного. Вони не гірше, чи не краще один одного - вони різні. І для того, щоб зробити суспільство більш здоровим і сильним, необхідно усвідомити і врахувати індивідуальні здібності обох статей. Саме про це буде наша розмова, - а оскільки для переважної більшості людей основним джерелом отримання інформації є зір, саме з нього ми і почнемо. Отже ...

сприйняття кольору

Пам'ятайте, як в романі «Червоні вітрила» головний герой вирушив на пошуки потрібної тканини? - «Грей побував в трьох крамницях, надаючи особливе значення точності вибору, так як подумки бачив уже потрібний колір і відтінок. У двох перших крамницях йому показали шовку базарних квітів, призначені задовольнити нехитре марнославство; в третій він знайшов зразки складних ефектів. Грей терпляче розбирав згортки, відкладав, зсував, розгортав і дивився на світ таке безліч червоних смуг, що прилавок, завалений ними, здавалося, спалахне.

На носок чобота лягла пурпурна хвиля; на його руках та обличчі блищав рожевий відсвіт. Риючись в легкому опорі шовку, він розрізняв кольори: червоний, блідий рожевий і рожевий темний, густі закипить вишневих, помаранчевих і темно-рудого тонів; тут були відтінки всіх сил і значень, різні в своєму уявному спорідненість, подібно словами: «чарівно», «прекрасно», «чудово», «абсолютно» ... Нарешті, один колір привернув увагу покупця. Цей абсолютно чистий, як червона ранкова струмінь, повний благородного веселощів і царственности колір був саме тим гордим кольором, який розшукував Грей. У ньому не було змішаних відтінків вогню, пелюсток маку, гри фіолетових або лілових натяків; не було також ні синяви, ні тіні - нічого, що викликає сумнів ».

На самому ж переважна більшість чоловіків чи розуміє, про що йде мова в цьому розділі: вони не розрізняють подібних відтінків, а бачать тільки сім простих кольорів веселки. А ось жінки з легкістю відрізняють колір слонової кістки або морської хвилі, рожево-ліловий або яблучно-зелений. Вся справа в конічних клітинах, що сприймають колірну гамму. Їх джерелом є Х-хромосома. Оскільки у жінки дві Х-хромосоми, вона має більшу кількість конічних клітин в порівнянні з чоловіком. У разі їх дефекту на одній з хромосом положення рятує друга хромосома - тому серед жінок дальтоніки зустрічаються набагато рідше.

Тунельне або периферійне?

Жінка не тільки має більше конічних клітин в оболонці ока, але і більш широке периферійний зір у порівнянні з чоловіком. У неї, як у хранительки домашнього вогнища, закладена в мозок програма, що дозволяє чітко бачити сектор щонайменше в 45 градусів з кожного боку голови, тобто вправо-вліво, а також вгору і вниз. Ефективний периферійний зір багатьох жінок досягає повних 180 градусів. Це необхідно щоб навіть під час господарських справ не випускати з уваги маленьких дітей, а так само вчасно помітити небезпеку - якщо в печеру заповзла змія і т.д.

Чоловікові, як мисливцеві, необхідно зловити оком мета і не випускати її з поля зору, причому на досить великій відстані. Його зір еволюціонувало до майже обмеженого бачення, оскільки ніщо не повинно було відволікати його від мети. Тому очі чоловіка більше, ніж у жінки, і його мозок забезпечує йому «тунельний» бачення. Він здатний бачити чітко і ясно прямо перед собою, але на велику відстань, - тобто його очі можна уподібнити бінокля. Ось чому сучасний чоловік з легкістю відшукає віддалену пивну, але не може відшукати річ в шафі, комоді або холодильнику. Наведений далі розмову з чоловіком, який стоїть перед відчиненими дверцятами холодильника, можливо, коли-то відбувся у кожної жінки в світі:

Він: Де масло?
Вона: В холодильнику.
Він: Я зараз дивлюся в холодильник, але ніякого масла там немає.
Вона: Воно там - я його поклала туди десять хвилин тому.
Він: Ні, повинно бути, ти поклала його кудись ще. Ніякого масла в холодильнику немає. Це зрозуміло.
Після цих слів Вона входить в кухню, засовує руку в холодильник і, як у фокусника, у неї з'являється в руці пачка масла.

Від цього чоловік часом відчуває себе так, як ніби над ним пожартували, і він звинувачує жінку в тому, що вона вічно ховає від нього речі. Шкарпетки, туфлі, нижню білизну, варення, масло, ключі від машини, гаманці - всі вони лежать там, чоловік просто не може їх побачити. Володіючи великим сектором огляду, жінка може охопити поглядом більшу частину простору холодильника, навіть не ворухнувши при цьому головою. Чоловік же водить очима вправо-вліво і вгору-вниз, як би скануючи простір в пошуках «зниклого» об'єкта. Жінка буде витрачати набагато менше нервів, якщо зрозуміє проблеми чоловіки, пов'язані з його особливостями зору. І для чоловіка буде менше причин нервувати, якщо після слів жінки "Ця вещь.в шафі!" він повірить їй і продовжить пошуки.

В умовах офісу у чоловіків стомлюваність очей набагато вище, ніж у жінок, оскільки їх зір пристосоване для перегляду вдалину і має постійно перефокусуватися на комп'ютерний екран або газетний текст. Очі жінки краще підходять для огляду поблизу, що дозволяє їй набагато довше працювати з дрібними деталями. Крім цього, програма її мозку дає їй перевагу в тих випадках, коли треба виявити дрібні деталі на зображенні екран комп'ютера або, скажімо, всунути нитку в голку.

Уміння бачити в темряві

Не дивлячись на те, що жінки краще бачать вночі, це може бути застосовано тільки до дрібних деталей в близькому, широкому полі. А ось розрізнити, по якій стороні дороги рухається зустрічний транспорт, багато жінок не можуть. Очі чоловіка краще пристосовані до стеження за далеким об'єктом у вузькому полі. Таке бачення дозволяє чоловікові виділити і впізнати рух інших автомобілів на дорозі як спереду, так і ззаду. Це забезпечує йому набагато краще - і, отже, більш безпечне при водінні - далеке нічне бачення. Практичний висновок: чергуючись за кермом в довгій поїздці, жінці краще відвести день, а чоловікові - ніч.

Ми любимо казки, але не віримо в них, віддаючи свої помисли повсякденності.
Цим тихим недільним вечором, коли є шанс підняти очі від сірого пилу турбот і буднів, я пропоную перечитати пару фрагментів з повісті Олександра Гріна «Червоні вітрила».
Фільм, безумовно, бачили все, але ці рядки допоможуть нам згадати, що ми теж можемо робити справжні чудеса.
Своїми руками.

Костянтин ЖУКОВ

…
Тепер він діяв вже рішуче і спокійно, до дрібниці знаючи все, що належить на дивовижному шляху. Кожен рух - думка, дія - гріли його тонким насолодою художньої роботи. Його план склався миттєво і опукло. Його поняття про життя піддалися тому останньому набігу різця, після якого мармур спокійний в своєму прекрасному сяйві.
Грей побував в трьох крамницях, надаючи особливе значення точності вибору, так як подумки бачив уже потрібний колір і відтінок. У двох перших крамницях йому показали шовку базарних квітів, призначені задовольнити нехитре марнославство; в третій він знайшов зразки складних ефектів. Господар лавки радісно метушився, викладаючи залежані матерії, але Грей був серйозний, як анатом. Він терпляче розбирав згортки, відкладав, зсував, розгортав і дивився на світ таке безліч червоних смуг, що прилавок, завалений ними, здавалося, спалахне. На носок чобота Грея лягла пурпурна хвиля; на його руках та обличчі блищав рожевий відсвіт. Риючись в легкому опорі шовку, він розрізняв кольори: червоний, блідий рожевий і рожевий темний, густі закипить вишневих, помаранчевих і темно-рудого тонів; тут були відтінки всіх сил і значень, різні - в своєму уявному спорідненість, подібно словами: "чарівно" - "прекрасно" - "чудово" - "абсолютно"; в складках таїлися натяки, недоступні мови зору, але істинний червоний колір довго не представлявся очам нашого капітана; що приносив крамар, було добре, але не викликало ясного і твердого "так". Нарешті, один колір привернув обеззброєний увагу покупця; він сів у крісло до вікна, витягнув з галасливого шовку довгий кінець, кинув його на коліна і, розвалившись, з трубкою в зубах, став споглядально нерухомий.
Цей абсолютно чистий, як червона ранкова струмінь, повний благородного веселощів і царственности колір був саме тим гордим кольором, який розшукував Грей. У ньому не було змішаних відтінків вогню, пелюсток маку, гри фіолетових або лілових натяків; не було також ні синяви, ні тіні - нічого, що викликає сумнів. Він шарів, як посмішка, красою духовного відображення. Грей так задумався, що забув про господаря, що чекав за його спиною з напругою мисливської собаки, яка зробила стійку. Статут чекати, торговець нагадав про себе тріском відірваного шматка матерії.
- Досить зразків, - сказав Грей, встаючи, - цей шовк я беру.
- Весь шматок? - шанобливо сумніваючись, запитав торговець. Але Грей мовчки дивився йому в лоб, чому господар лавки став трохи розв'язніше. - В такому разі, скільки метрів?
Грей кивнув, запрошуючи почекати, і вирахував олівцем на папері необхідну кількість.
- Дві тисячі метрів. - Він із сумнівом оглянув полки. - Так, не більше двох тисяч метрів.
- Дві? - сказав господар, судорожно підскакуючи, як пружинний. - Тисячі? Метрів? Прошу вас сісти, капітан. Чи не бажаєте глянути, капітан, зразки нових матерій? Як вам буде завгодно. Ось сірники, ось прекрасний тютюн; прошу вас. Дві тисячі ... дві тисячі по. - Він сказав ціну, що має таке ж відношення до цієї, як клятва до простого "так", але Грей був задоволений, так як не хотів ні в чому торгуватися. - Дивовижний, найкращий шовк, - продовжував крамар, - товар поза порівняння, тільки в мене знайдете такої.
Коли він нарешті весь сплив захопленням, Грей домовився з ним про доставку, взявши на свій рахунок витрати, сплатив за рахунком і пішов, супроводжуваний господарем з почестями китайського короля.

До вечора привезли шовк; п'ять вітрильників, найнятих Греєм, помістилися з матросами; ще не повернувся Летика і не прибули музиканти; в очікуванні їх Грей подався поговорити з Пантеном.
Слід зауважити, що Грей протягом декількох років плавав з одним складом команди. Спочатку капітан дивував матросів примхами несподіваних рейсів, зупинок - іноді місячних - в самих неторгових і безлюдних місцях, але поступово вони перейнялися "греізмом" Грея. Він часто плавав з одним баластом, відмовляючись брати вигідний фрахт тільки тому, що не подобався йому запропонований вантаж. Ніхто не міг умовити його везти мило, цвяхи, частини машин і інше, що похмуро мовчить в трюмах, викликаючи мляві уявлення нудною необхідності. Але він охоче вантажив фрукти, фарфор, тварин, прянощі, чай, тютюн, кава, шовк, цінні породи дерев: чорне, сандал, пальму. Все це відповідало аристократизму його уяви, створюючи мальовничу атмосферу; не дивно, що команда "Секрету", вихована, таким чином, в дусі своєрідності, поглядала дещо зверхньо на все інші суду, оповиті димом плоскою наживи. Все-таки цей раз Грей зустрів питання в фізіономії; самий тупий матрос відмінно знав, що немає потреби проводити ремонт в руслі лісової річки.

Був білий ранковий час; в величезному лісі стояв тонкий пар, повний дивних видінь. Невідомий мисливець, тільки що покинув своє вогнище, рухався вздовж річки; крізь дерева сяяв просвіток її повітряних порожнин, але старанний мисливець не підходив до них, розглядаючи свіжий слід ведмедя, що прямує до гір.
Раптовий звук пронісся серед дерев з несподіванкою тривожної погоні; це заспівав кларнет. Музикант, вийшовши на палубу, зіграв уривок мелодії, повної сумного, протяжного повторення. Звук тремтів, як голос, що приховує горе; посилився, усміхнувся сумним переливом і обірвався. Далеке відлуння смутно наспівувало ту ж мелодію.
Мисливець, зазначивши слід зламаною гілкою, пробрався до води. Туман ще не розсіявся; в ньому гасли обриси величезного корабля, повільно повертає до гирла річки. Його згорнуті вітрила ожили, звисаючи фестонами, розправляючись і покриваючи щогли безсилими щитами величезних складок; чулися голоси і кроки. Береговий вітер, пробуючи дути, ліниво смикав вітрила; нарешті, тепло сонця справило потрібний ефект; повітряний натиск посилився, розсіяв туман і вилився по реям в легені червоні форми, повні троянд. Рожеві тіні ковзали по білизні щогл і снастей, все було білим, крім розкинутих, плавно рушити вітрил кольору глибокої радості.
Мисливець, який дивився з берега, довго протирав очі, поки не переконався, що бачить саме так, а не інакше. Корабель зник за поворотом, а він все ще стояв і дивився; потім, мовчки знизав плечима, відправився до свого ведмедя.
Поки "Секрет" ішов руслом річки, Грей стояв біля штурвалу, не довіряючи керма матросу - він боявся мілини. Панта сидів поруч, в новій полотняною парі, в новому блискучому кашкеті, поголений і смиренно надутий. Він як і раніше не відчував ніякого зв'язку між червоним оздобленням і прямою метою Грея.
- Тепер, - сказав Грей, - коли мої вітрила жевріють, вітер хороший, а в серці моєму більше щастя, ніж у слона при вигляді невеликої булочки, я спробую налаштувати вас своїми думками, як обіцяв у Ліссі. Зауважте - я не вважаю вас дурним або впертим, ні; ви зразковий моряк, а це багато коштує. Але ви, як і більшість, слухаєте голоси всіх нехитрих істин крізь товсте скло життя; вони кричать, але, ви не почуєте. Я роблю те, що існує, як старовинне уявлення про прекрасне-нездійсненне, і що, по суті, так само збутової і можливо, як заміська прогулянка. Скоро ви побачите дівчину, яка не може, не повинна інакше вийти заміж, як тільки таким способом, який розвиваю я на ваших очах.
Він стисло переказав морякові те, про що ми добре знаємо, закінчивши пояснення так: - Ви бачите, як тісно сплетені тут доля, воля і властивість характерів; я приходжу до тієї, яка чекає і може чекати тільки мене, я ж не хочу нікого іншого, крім неї, може бути саме тому, що завдяки їй я зрозумів одну нехитру істину. Вона в тому, щоб робити так звані чудеса своїми руками. Коли для людини головне - отримувати найдорожчий п'ятак, легко дати цей п'ятак, але, коли душа таїть зерно полум'яної рослини - дива, зроби їй це диво, якщо ти в змозі. Нова душа буде в нього й нова в тебе. Коли начальник в'язниці сам випустить в'язня, коли мільярдер подарує писареві віллу, опереткову співачку і сейф, а жокей хоч раз притримає коня заради іншого коня, якому не щастить, - тоді всі зрозуміють, як це приємно, як невимовно чудово. Але їсти не менші дива: усмішка, веселощі, прощення, і - вчасно сказане, потрібне слово. Володіти цим - значить володіти всім. Що до мене, то наше початок - моє і Ассоль - залишиться нам назавжди в червоному відблиску вітрил, створених глибиною серця, знає, що таке любов. Зрозуміли ви мене?
- Так капітане. - Панта крякнув, витерши вуса акуратно складеним чистим хусточкою. - Я все зрозумів. Ви мене зворушили. Піду я вниз і попрошу вибачення у Никса, якого вчора лаяв за потоплене відро. І дам йому тютюну - свій він програв в карти.
Перш ніж Грей, трохи здивований таким швидким практичним результатом своїх слів, встиг що-небудь сказати, Панта вже загримів вниз по трапу і десь віддалено зітхнув. Грей озирнувся, подивившись вгору; над ним мовчки рвалися червоні вітрила; сонце в їх швах сяяло пурпуровим димом. "Секрет" ішов у море, віддаляючись від берега. Не було ніяких сумнівів в дзвінкою душі Грея - ні глухих ударів тривоги, ні шуму дрібних клопотів; спокійно, як вітрило, рвався він до чудової мети; повний тих думок, які випереджають слова.
До полудня на горизонті показався димок військового крейсера, крейсер змінив курс і з відстані півмилі підняв сигнал - "лягти в дрейф!".
- Братики, - сказав Грей матросам, - нас не обстріляють, не бійтеся; вони просто не вірять своїм очам.
Він наказав дрейфувати. Панта, кричачи як на пожежу, вивів "Секрет" з вітру; судно зупинилося, між тим як від крейсера помчав паровий катер з командою і лейтенантом в білих рукавичках; лейтенант, ступивши на палубу корабля, здивовано озирнувся і пройшов з Греєм в каюту, звідки через годину відправився, дивно махнувши рукою і посміхаючись, немов отримав чин, назад до синього крейсеру. Мабуть, цього разу Грей мав більше успіху, ніж з простодушним Пантеном, так як крейсер, помовчавши, вдарив по горизонту могутнім залпом салюту, стрімкий дим якого, пробивши повітря величезними блискучими м'ячами, розвіявся клаптями над тихою водою. Весь день на крейсері панувало якесь напівсвятковий остовпіння; настрій був неслужбове, збите - під знаком любові, про яку говорили всюди - від салону до машинного трюму, а вартовий мінного відділення запитав проходить матроса:
- "Том, як ти одружився?" - "Я зловив її за спідницю, коли вона хотіла вискочити від мене у вікно", - сказав Том і гордо закрутив вус.
Деякий час "Секрет" ішов порожнім морем, без берегів; до полудня відкрився далекий берег. Взявши підзорну трубу, Грей втупився на Каперну. Якби не ряд дахів, він побачив би в вікні одного будинку Ассоль, яка сидить за якоюсь книжкою. Вона читала; по сторінці повз зеленуватий жучок, зупиняючись і зводячись на передніх лапах з видом незалежним і домашнім. Уже два рази був він без досади сдунут на підвіконня, звідки з'являвся знову довірливо і вільно, немов хотів щось сказати. На цей раз йому вдалося дістатися майже до руки дівчини, яка тримала кут сторінки; тут він застряг на слові "дивися", з сумнівом зупинився, очікуючи нового шквалу, і, дійсно, ледь уникнув неприємності, так як Ассоль уже вигукнула: - "Знову жучішка ... дурень! .." - і хотіла рішуче здути гостя в траву, але раптом випадковий перехід погляду від одного даху до іншого відкрив їй на синій морській щілини вуличного простору білий корабель з червоними вітрилами.
Вона здригнулася, відкинулася, завмерла; потім різко скочила з запаморочливо падаючим серцем, спалахнувши нестримними сльозами натхненного потрясіння. "Секрет" в цей час огинав невеликий мис, тримаючись до берега кутом лівого борту; неголосна музика лилася в блакитному дні з білої палуби під вогнем червоного шовку; музика ритмічних переливів, переданих не зовсім вдало відомими всім словами: "Налийте, налийте келихи - і вип'ємо, друзі, за любов" ... - У її простоті, радіючи, розгорталося і рокотало хвилювання.
Не тямлячи, як покинула домівку, Ассоль бігла вже до моря, підхоплена нездоланним вітром події; на першому розі вона зупинилася майже без сил; її ноги підкошувалися, дихання зривалося і гасло, свідомість трималося на волосині. Не тямлячи себе від страху втратити волю, вона тупнула ногою і оговталася. Часом то дах, то паркан ховали від неї червоні вітрила; тоді, боячись, чи не зникли вони, як простий привид, вона поспішала минути болісне перешкоду і, знову побачивши корабель, зупинялася полегшено зітхнути.
Тим часом в Каперні сталося таке замішання, таке хвилювання, така загальна смута, які не поступляться афекту знаменитих землетрусів. Ніколи ще великий корабель не підходив до цього берега; у корабля були ті самі вітрила, ім'я яких звучало як знущання; тепер вони ясно і неспростовно палали з невинністю факту, який спростовував усі закони буття і здорового глузду. Чоловіки, жінки, діти похапцем мчали до берега, хто в чому був; жителі перегукувалися з двору в двір, наскакували один на одного, кричали й падали; скоро у води утворився натовп, і в цей натовп стрімко вбігла Ассоль. Поки її не було, її ім'я перелітало серед людей з нервовою і похмурою тривогою, з злісним переляком. Більше говорили чоловіки; придушено, зміїним шипінням схлипували остовпілі жінки, але якщо вже якась починала тріщати - отрута забирався в голову. Як тільки з'явилася Ассоль, все замовкли, всі зі страхом відійшли від неї, і вона залишилася одна серед порожнечі спекотного піску, розгублена, присоромлена, щаслива, з особою не менше червоним, ніж її чудо, безпорадно простягнувши руки до високого корабля.
Від нього відокремилася човен, повна засмаглих веслярів; серед них стояв той, кого, як їй здалося тепер, вона знала, смутно пам'ятала з дитинства. Він дивився на неї з усмішкою, яка гріла і квапила. Але тисячі останніх смішних страхів здолали Ассоль; смертельно боячись усього - помилки, непорозумінь, таємничої і шкідливої \u200b\u200bперешкоди - вона вбігла до пояса в тепле коливання хвиль, гукаючи: - Я тут, я тут! Це я!
Тоді Ціммер махнув смичком - і та сама мелодія гримнула по нервах натовпу, але на цей раз повним, переможним хором. Від хвилювання, руху хмар і хвиль, блиску води і дали дівчина майже не могла вже розрізняти, що рухається: вона, корабель чи човен - все рухалося, крутилося і спадала.
Але весло різко хлюпнуло поблизу неї; вона підняла голову. Грей нагнувся, її руки вхопилися за його пояс. Ассоль заплющила очі; потім, швидко відкривши очі, сміливо всміхнулася його сяючому обличчю і, захекавшись, сказала: - Абсолютно такий.
- І ти теж, моя дитино! - виймаючи з води мокру коштовність, сказав Грей. - Ось, я прийшов. Дізналася ти мене?
Вона кивнула, тримаючись за його пояс, з новою душею і трепетно \u200b\u200bзаплющеними очима. Щастя сиділо в ній пухнастим кошеням. Коли Ассоль зважилася розплющити очі, похитування шлюпки, блиск хвиль, що наближається, потужно перевертаючись, борт "Секрету", - все було сном, де світло і вода гойдалися, кружляючи, подібно до гри сонячних зайчиків на струмує променями стіні. Не тямлячи - як, вона піднялася по трапу в сильних руках Грея. Палуба, крита і обвішана килимами, в червоних виплеск вітрил, була як небесний сад. І скоро Ассоль побачила, що стоїть в каюті - в кімнаті, якої краще вже не може бути.
Тоді зверху, трясучи і зариваючи серце в свій переможний крик, знову кинулася величезна музика. Знову Ассоль заплющила очі, боячись, що все це зникне, якщо вона буде дивитися. Грей узяв її руки і, знаючи вже тепер, куди можна безпечно йти, вона сховала мокре від сліз обличчя на грудях друга, який прийшов так чарівно. Дбайливо, але зі сміхом, сам вражений і здивований тим, що наступила невимовна, недоступна нікому дорогоцінна хвилина, Грей підняв за підборіддя вгору це давним-давно примарилося особа, і очі дівчини, нарешті, ясно розкрилися. У них було все найкраще людини.
- Ти візьмеш до нас мого Лонгрена? - сказала вона.
- Так. - І так міцно поцілував він її слідом за своїм залізним "так", що вона засміялася.
Тепер ми відійдемо від них, знаючи, що їм потрібно бути разом одним. Багато на світі слів на різних мовах і різними мовами, але всіма ними, навіть і віддалено, не передати того, що сказали вони в день цей один одному.
Між тим на палубі у гротмачти, біля бочки, поїденого хробаком, зі збитим дном, що відкрив столітню темну благодать, чекав уже весь екіпаж. Атвуд стояв; Панта чинно сидів, сяючи, як новонароджений. Грей піднявся вгору, дав знак оркестру і, знявши кашкет, перший зачерпнув граненим склянкою, в пісні золотих труб, святе вино.
- Ну, ось ... - сказав він, скінчивши пити, потім кинув стакан. - Тепер пийте, пийте все; хто не п'є, той ворог мені.
Повторити ці слова йому не довелося. У той час, як повним ходом, під усіма вітрилами йшов від нажаханою назавжди Каперни "Секрет", тиснява навколо бочки перевершила всі, що в цьому роді відбувається на великих святах.

Коли на другий день стало світати, корабель був далеко від Каперни. Частина екіпажу як заснула, так і залишилася лежати на палубі, побороти вином Грея; трималися на ногах лише рульової та вахтовий, та який сидів на кормі з грифом віолончелі у підборіддя замислений і хмільний Ціммер. Він сидів, тихо водив смичком, змушуючи струни говорити чарівним, неземним голосом, і думав про щастя ...

My english and turkish friends are always asking me: why Russians became so inspired and dreamy looking on each yacht or gulet with red sails.
The answer is inside a story.
I "m proudly recommend this evergreen novel by russian writer Alexander Grin about a little girl named Assol, who meets a wizard one day. The wizard tells her that a ship with red sails will arrive - sometime in the future - to take her away to a new, happy life with a dashing young prince. She holds onto this prediction in spite of taunts and the ridicule of her neighbors. Meanwhile, the son of a local nobleman grows up to become a sea captain and falls in love with Assol. Sure enough, he decides the only way to win her heart is to unfurl red sails and head into port.

After reading you will have an opportunity to become more close to understanding of Russian soul.
Konstantin Zhukov

Коли Грей піднявся на палубу «Секрету», він кілька хвилин стояв нерухомо, погладжуючи рукою голову ззаду на лоб, що означало крайнє замішання. Неуважність - хмарне рух почуттів - відбивалося в його особі байдужої посмішкою сновиди. Його помічник Панта йшов в цей час по шканци з тарілкою смаженої риби; побачивши Грея, він зауважив дивний стан капітана. - Ви можливо забилися? - обережно запитав він. - Де були? Що бачили? Втім, це, звичайно, ваша справа. Маклер пропонує вигідний фрахт; з премією. Так що з вами таке? .. - Дякую, - сказав Грей, зітхнувши, як розв'язаний. - Мені саме бракувало звуків вашого простого, розумного голосу. Це як холодна вода. Панта, повідомте людям, що сьогодні ми піднімаємо якір і переходимо в гирла Ліліани, миль десять звідси. Її протягом перебито суцільними мілинами. Проникнути в гирлі можна лише з моря. Прийдіть за картою. Лоцмана не брати. Поки все ... Так, вигідний фрахт мені потрібен як торішній сніг. Можете передати це маклеру. Я вирушаю в місто, де пробуду до вечора. - Що ж сталося? - Нічогісінько, Панта. Я хочу, щоб ви взяли до відома моє бажання уникати будь-яких розпитувань. Коли настане момент, я повідомлю вам, в чому справа. Матросам скажіть, що належить ремонт; що місцевий док зайнятий. - Добре, - безглуздо сказав Панта в спину минає Грея. - Буде виконано. Хоча розпорядження капітана були цілком розумні, помічник витріщив очі і неспокійно помчав з тарілкою до себе в каюту, бурмочучи: «Панта, тебе спантеличили. Чи не хоче він спробувати контрабанди? Чи не виступаємо ми під чорним прапором пірата? » Але тут Панта заплутався в самих диких припущеннях. Поки він нервово знищував рибу, Грей спустився в каюту, взяв гроші і, переїхавши бухту, з'явився в торгових кварталах Лісса. Тепер він діяв вже рішуче і спокійно, до дрібниці знаючи все, що належить на дивовижному шляху. Кожен рух - думка, дія - гріли його тонким насолодою художньої роботи. Його план склався миттєво і опукло. Його поняття про життя піддалися тому останньому набігу різця, після якого мармур спокійний в своєму прекрасному сяйві. Грей побував в трьох крамницях, надаючи особливе значення точності вибору, так як подумки бачив уже потрібний колір і відтінок. У двох перших крамницях йому показали шовку базарних квітів, призначені задовольнити нехитре марнославство; в третій він знайшов зразки складних ефектів. Господар лавки радісно метушився, викладаючи залежані матерії, але Грей був серйозний, як анатом. Він терпляче розбирав згортки, відкладав, зсував, розгортав і дивився на світ таке безліч червоних смуг, що прилавок, завалений ними, здавалося, спалахне. На носок чобота Грея лягла пурпурна хвиля; на його руках та обличчі блищав рожевий відсвіт. Риючись в легкому опорі шовку, він розрізняв кольори: червоний, блідий рожевий і рожевий темний; густі закипить вишневих, помаранчевих і темно-рудого тонів; тут були відтінки всіх сил і значень, різні в своєму уявному спорідненість, подібно словами: «чарівно» - «чудово» - «чудово» - «абсолютно»; в складках таїлися натяки, недоступні мови зору, але істинний червоний колір довго не представлявся очам нашого капітана; що приносив крамар, було добре, але не викликало ясного і твердого «так». Нарешті, один колір привернув обеззброєний увагу покупця; він сів у крісло до вікна, витягнув з галасливого шовку довгий кінець, кинув його на коліна і, розвалившись, з трубкою в зубах, став споглядально нерухомий. Цей абсолютно чистий, як червона ранкова струмінь, повний благородного веселощів і царственности колір був саме тим гордим кольором, який розшукував Грей. У ньому не було змішаних відтінків вогню, пелюсток маку, гри фіолетових або лілових натяків; не було також ні синяви, ні тіні - нічого, що викликає сумнів. Він шарів, як посмішка, красою духовного відображення. Грей так задумався, що забув про господаря, що чекав за його спиною з напругою мисливської собаки, яка зробила стійку. Статут чекати, торговець нагадав про себе тріском відірваного шматка матерії. - Досить зразків, - сказав Грей, встаючи, - цей шовк я беру. - Весь шматок? - шанобливо сумніваючись, запитав торговець. Але Грей мовчки дивився йому в лоб, чому господар лавки став трохи розв'язніше. - В такому разі, скільки метрів? Грей кивнув, запрошуючи почекати, і вирахував олівцем на папері необхідну кількість. - Дві тисячі метрів. - Він із сумнівом оглянув полки. - Так, не більше двох тисяч метрів. - Дві? - сказав господар, судорожно підскакуючи, як пружинний. - Тисячі? Метрів? Прошу вас сісти, капітан. Чи не бажаєте-ли поглянути, капітан, зразки нових матерій? Як вам буде завгодно. Ось сірники, ось прекрасний тютюн; прошу вас. Дві тисячі ... дві тисячі по ... - Він сказав ціну, що має таке ж відношення до цієї, як клятва до простого «так», але Грей був задоволений, так як не хотів ні в чому торгуватися. - Дивовижний, найкращий шовк, - продовжував крамар, - товар поза порівняння, тільки в мене знайдете такої. Коли він нарешті весь сплив захопленням, Грей домовився з ним про доставку, взявши на свій рахунок витрати, сплатив за рахунком і пішов, супроводжуваний господарем з почестями китайського короля. Тим часом через вулицю від того місця, де була лавка, бродячий музикант, налаштувавши віолончель, змусив її тихим смичком говорити сумно і добре; його товариш, флейтист, обсипав спів струн лепетом горлового свисту; проста пісенька, якою вони оголосили дрімає в жарі двір, досягла вух Грея, і негайно він зрозумів, що слід йому робити далі. Взагалі всі ці дні він був на тій щасливій висоті духовного зору, з якої чітко помічалися їм все натяки і подсказ дійсності; почувши заглушувані їздою екіпажів звуки, він увійшов в центр найважливіших вражень і думок, викликаних, співвідносно з характером, цією музикою, вже відчуваючи, чому і як вийде добре те, що придумав. Минувши провулок, Грей пройшов в ворота будинку, де відбулося музичне виступ. На той час музиканти зібралися йти; високий флейтист з видом забитого гідності вдячно махав капелюхом тим вікнам, звідки вилітали монети. Віолончель вже повернулася під пахву свого господаря; той, витираючи спітніле чоло, чекав флейтиста. - Ба, та це ти, Циммер! - сказав йому Грей, визнаючи скрипаля, який вечорами веселив своєю прекрасною грою моряків, гостей трактиру «Гроші на бочку». - Як же ти змінив скрипці? - Високоповажний капітан, - самовдоволено заперечив Ціммер, - я граю на всьому, що звучить і тріщить. У молодості я був музичним клоуном. Тепер мене тягне до мистецтва, і я з горем бачу, що погубив неабиякий хист. Тому-то я з пізньої жадібності люблю відразу двох: віолу і скрипку. На віолончелі граю вдень, а на скрипці вечорами, тобто як би плачу, ридаю про загиблого таланті. Чи не почастуєте чи винцем, ге? Віолончель - це моя Кармен, а скрипка ... - Ассоль, - сказав Грей. Циммер не розчув. - Так, - кивнув він, - соло на тарілках або мідних трубочках - інша справа. Втім, що мені ?! Нехай кривляються блазні мистецтва - я знаю, що в скрипці і віолончелі завжди відпочивають феї. - А що ховається в моєму «тур-люр-лю»? - запитав підійшов флейтист, рослий чолов'яга з баранячими блакитними очима і білявою бородою. - Ну-ка, скажи? - Це залежить від того, скільки ти випив з ранку. Іноді - птах, іноді - спиртні пари. Капітан, це мій компаньйон Дусс; я говорив йому, як ви смітите золотом, коли п'єте, і він заочно закоханий в вас. - Так, - сказав Дусс, - я люблю жест і щедрість. Але я хитрий, не вірте моїй брудної лестощів. - Ось що, - сказав, сміючись, Грей. - У мене мало часу, а справа не терпить. Я пропоную вам добре заробити. Зберіть оркестр, але не з франтів з парадними особами мерців, які в музичному буквоїдство або - що ще гірше - в звуковий гастрономії забули про душу музики і тихо мертвлять естради своїми мудрими шумами, - немає. Зберіть своїх, які змушують плакати прості серця кухарок і лакеїв; зберіть своїх волоцюг. Море і любов не терплять педантів. Я із задоволенням посидів би з вами, і навіть не за однією пляшкою, але потрібно йти. У мене багато справ. Візьміть це і пропити за букву А. Якщо вам подобається моя пропозиція, приїжджайте по вечора на «Секрет»; він стоїть неподалік від головного дамби. - Згоден! - скрикнув Циммер, знаючи, що Грей платить, як цар. - Дусс, кланяйся, скажи «так» і верти капелюхом від радості! Капітан Грей хоче одружитися! - Так, - просто сказав Грей. - Усі подробиці я вам повідомлю на «Таємниці». Ви ж... - За букву А! - Дусс, штовхнувши ліктем Циммера, підморгнув Грею. - Але ... як багато букв в алфавіті! Завітайте що-небудь і на фіту ... Грей дав ще грошей. Музиканти пішли. Тоді він зайшов в комісійну контору і дав таємне доручення за велику суму - виконати терміново, протягом шести днів. У той час, як Грей повернувся на свій корабель, агент контори вже сідав на пароплав. До вечора привезли шовк; п'ять вітрильників, найнятих Греєм, помістилися з матросами; ще не повернувся Летика і не прибули музиканти; в очікуванні їх Грей подався поговорити з Пантеном. Слід зауважити, що Грей протягом декількох років плавав з одним складом команди. Спочатку капітан дивував матросів примхами несподіваних рейсів, зупинок - іноді місячних - в самих неторгових і безлюдних місцях, але поступово вони перейнялися «греізмом» Грея. Він часто плавав з одним баластом, відмовляючись брати вигідний фрахт тільки тому, що не подобався йому запропонований вантаж. Ніхто не міг умовити його везти мило, цвяхи, частини машин і інше, що похмуро мовчить в трюмах, викликаючи мляві уявлення нудною необхідності. Але він охоче вантажив фрукти, фарфор, тварин, прянощі, чай, тютюн, кава, шовк, цінні породи дерев: чорне, сандал, пальму. Все це відповідало аристократизму його уяви, створюючи мальовничу атмосферу; не дивно, що команда «Секрету», вихована, таким чином, в дусі своєрідності, поглядала дещо зверхньо на все інші суду, оповиті димом плоскою наживи. Все-таки цей раз Грей зустрів питання в фізіономії; самий тупий матрос відмінно знав, що немає потреби проводити ремонт в руслі лісової річки. Панта, звичайно, повідомив їм наказ Грея; коли той увійшов, помічник його докурював шосту сигару, блукаючи по каюті, очманівши від диму і натикаючись на стільці. Наступав вечір; крізь відкритий ілюмінатор стирчала золотава балка світла, в якій спалахнув лакований козирок капітанською кашкети. - Все готово, - похмуро сказав Панта. - Якщо хочете, можна піднімати якір. - Ви мали б, Панта, знати мене трохи краще, - м'яко зауважив Грей. - Ні таємниці в тому, що я роблю. Як тільки ми кинемо якір на дно Ліліани, я розповім все, і ви не будете витрачати так багато сірників на погані сигари. Ідіть, знімайтеся з якоря. Панта, ніяково посміхаючись, почухав брову. - Це, звичайно, так, - сказав він. - Втім, я нічого. Коли він вийшов, Грей посидів якийсь час, нерухомо дивлячись в напіввідчинені двері, потім перейшов до себе. Тут він сидів, то лягав; то, прислухаючись до тріску брашпиля, викочує гучну ланцюг, збирався вийти на бак, але знову замислювався і повертався до столу, креслячи по клейонці пальцем пряму швидку лінію. Удар кулаком в двері вивів його з маніакального стану; він повернув ключ, впустивши Летік. Матрос, важко дихаючи, зупинився з видом гінця, вчасно попередив страту. - «Летика, Летика», - сказав я собі, - швидко заговорив він, - коли я з кабельного молу побачив, як танцюють навколо брашпиля наші хлопці, попльовуючи в долоні. У мене очей, як у орла. І я полетів; я так дихав на човняра, що людина спітнів від хвилювання. Капітан, ви хотіли залишити мене на березі? - Летика, - сказав Грей, придивляючись до його червоним очам, - я очікував тебе не пізніше ранку. Ліл ти на потилицю холодну воду? - Ліл. Не стільки, скільки було прийнято всередину, але лив. Все зроблено. - Говори. - Не варто говорити, капітан; ось тут все записано. Беріть і читайте. Я дуже старався. Я піду. - Куди? - Я бачу по докору очей ваших, що ще мало лив на потилицю холодної води. Він повернувся і вийшов з дивними рухами сліпого. Грей розгорнув папірець; олівець, мабуть, дивувався, коли виводив по ній ці креслення, що нагадують розхитаний паркан. Ось що писав Летика: «Згідно інструкції. Після п'яти годин ходив по вулиці. Будинок з сіркою дахом, по два вікна збоку; при ньому город. Зазначена особа приходила два рази: за водою раз, за \u200b\u200bтрісками для плити два. За настанні темряви проник поглядом у вікно, але нічого не побачив через фіранки ». Потім слід було кілька вказівок сімейного характеру, здобутих Летік, мабуть, шляхом застільного розмови, так як меморій закінчувався, дещо несподівано, словами: «У рахунок витрат доклав трохи своїх». Але істота цього донесення говорило лише про те, що ми знаємо з першого розділу. Грей поклав папірець в стіл, свиснув вахтового і послав за Пантеном, але замість помічника з'явився боцман Атвуд, обдергівая засукані рукава. - Ми ошвартувалися у дамби, - сказав він. - Панта послав дізнатися, що ви хочете. Він зайнятий: на нього напали там якісь люди з трубами, барабанами та іншими скрипками. Ви звали їх на «Секрет»? Панта просить вас прийти, каже, у нього туман в голові. - Так, Атвуд, - сказав Грей, - я, точно, кликав музикантів; Ідіть, скажіть їм, щоб ішли поки в кубрик. Далі буде видно, як їх влаштувати. Атвуд, скажіть їм і команді, що я вийду на палубу через чверть години. Нехай зберуться; ви і Панта, зрозуміло, теж послухаєте мене. Атвуд звів, як курок, ліву брову, постояв боком у двері і вийшов. Ці десять хвилин Грей провів, закривши руками обличчя; він ні до чого не готувався і нічого не розраховував, але хотів подумки помовчати. Тим часом його чекали вже все, нетерпляче і з цікавістю, повним здогадок. Він вийшов і побачив по обличчях очікування неймовірних речей, але так як сам знаходив що відбувається цілком природним, то напруга чужих душ відбилося в ньому легкої досадою. - Нічого особливого, - сказав Грей, сідаючи на трап містка. - Ми простоїмо в гирлі річки до тих пір, поки не змінимо весь такелаж. Ви бачили, що привезений червоний шовк; з нього під керівництвом вітрильного майстра Блента змайструють «Секрет» нові вітрила. Потім ми відправимося, але куди - не скажу; у всякому разі, недалеко звідси. Я їду до дружини. Вона ще не дружина мені, але буде нею. Мені потрібні червоні вітрила, щоб ще здалеку, як домовлено з нею, вона помітила нас. Ось все. Як бачите, тут немає нічого таємничого. І досить про це. - Так, - сказав Атвуд, бачачи з усміхнених облич матросів, що вони приємно здивовані і не наважуються говорити. - Так ось в чому справа, капітан ... Не нам, звичайно, судити про це. Як бажаєте, так і буде. Я вітаю вас. - Дякую! - Грей сильно стиснув руку боцмана, але той, зробивши неймовірне зусилля, відповів таким потиском, що капітан поступився. Після цього підійшли всі, змінюючи один одного соромливою теплотою погляду і бурмочучи привітання. Ніхто не крикнув, що не зашумів - щось не зовсім просте відчували матроси в уривчастих словах капітана. Панта полегшено зітхнув і повеселішав - його душевна тяжкість розтанула. Один корабельний тесля залишився чимось незадоволений: мляво потримавши руку Грея, він похмуро запитав: - Як це вам спало на думку, капітан? - Як удар твоєї сокири, - сказав Грей. - Циммер! Покажи своїх дітлахів. Скрипаль, ляскаючи по спині музикантів, виштовхнув сім чоловік, одягнених вкрай неохайно. - Ось, - сказав Циммер, - це - тромбон: не грає, а палить, як з гармати. Ці два безвусих молодця - фанфари; як заграють, так зараз же хочеться воювати. Потім кларнет, корнет-а-пістон і друга скрипка. Всі вони - великі майстри обіймати жваву прийму, тобто мене. А ось і головний господар нашого веселого ремесла - Фріц, барабанщик. У барабанщиків, знаєте, зазвичай - розчарований вигляд, але цей б'є з гідністю, з захопленням. У його грі є щось відкрите і пряме, як його палиці. Так чи все зроблено, капітан Грей? - Дивовижно, - сказав Грей. - Усім вам відведено місце в трюмі, який на цей раз, значить, буде занурений різними «скерцо», «адажіо» і «фортисимо». Розійдіться. Панта, знімайте швартови, рушайте. Я вас зміню через дві години. Цих двох годин він не помітив, як вони пройшли всі в тій же внутрішньої музиці, що не залишала його свідомості, як пульс не залишає артерій. Він думав про одне, хотів одного, прагнув до одного. Людина дії, він подумки випереджав хід подій, шкодуючи лише про те, що ними не можна рухати так само легко і швидко, як шашками. Ніщо в спокійній зовнішності його не говорило про те напрузі почуття, гул якого, подібно гулу великого дзвону, що б'є над головою, мчав у всій її суть оглушливим нервовим стогоном. Це довело його, нарешті, до того, що він став вважати подумки: «Один ... два ... тридцять ...» і так далі, поки не сказав «тисяча». Така вправа подіяло: він був здатний нарешті поглянути з боку на все підприємство. Тут дещо здивувало його те, що він не може уявити внутрішню Ассоль, так як навіть не говорив з нею. Він читав десь, що можна, хоча б смутно, зрозуміти людину, якщо, уявивши себе цією людиною, скопіювати вираз його обличчя. Вже очі Грея почали приймати невластиве їм дивний вираз, а губи під вусами складатися в слабку, лагідну посмішку, як, отямившись, він розреготався і вийшов змінити Пантена. Було темно. Панта, піднявши комір куртки, ходив у компаса, кажучи рульовому: «Ліво чверть румба; ліво. Стій: ще чверть ». «Секрет» ішов з половиною вітрил при попутному вітрі. - Знаєте, - сказав Панта Грею, - я задоволений. - Чим? - Тим же, чим і ви. Я все зрозумів. Ось тут, на містку. - Він хитро підморгнув, світячи усмішці вогнем трубки. - Ну-ка, - сказав Грей, раптово здогадавшись, в чому справа, - що ви там зрозуміли? - Кращий спосіб провезти контрабанду, - шепнув Панта. - Кожен може мати такі вітрила, які хоче. У вас геніальна голова, Грей! - Бідний Панта! - сказав капітан, не знаючи, гніватися або сміятися. - Ваша думка дотепна, але позбавлена \u200b\u200bбудь-якої основи. Ідіть спати. Даю вам слово, що ви помиляєтеся. Я роблю те, що сказав. Він відіслав його спати, звірився з напрямком курсу і сів. Тепер ми його залишимо, тому що йому потрібно бути одному.

Червоний відноситься до трьох з основних кольорів (ще синій і жовтий). Цей колір має безліч відтінків - від світло-рожевого до червоно-коричневого.

Про них так чудово сказав Олександр Грін в своїх «Червоні вітрила», що нам залишається тільки повторити ці чудові рядки.

«Грей дивився на світ таке безліч червоних смуг,що прилавок, завалений ними, здавалося, спалахне. На носок чобота Грея лягла пурпурна хвиля; на його руках та обличчі блищав рожевий відсвіт.
Риючись в легкому опорі шовку, він розрізняв кольори: червоний, блідий рожевий і рожевий темний;

густі закипить вишневих, помаранчевих і темно-рудого тонів; тут були відтінки всіх сил і значень, різні в своєму уявному спорідненість, подібно словами: «чарівно» - «чудово» - «чудово» - «абсолютно»;

В складках таїлися натяки, недоступні мови зору, але істинний червоний колір довго не представлявся очам нашого капітана ... Нарешті, один колір привернув обеззброєний увагу покупця ... Цей абсолютно чистий, як червона ранкова струмінь, повний благородного веселощів і царственности колір був саме тим гордим кольором, який розшукував Грей.
У ньому не було змішаних відтінків вогню, пелюсток маку, гри фіолетових або лілових натяків; не було також ні синяви, ні тіні - нічого, що викликає сумнів. Він шарів, як посмішка, красою духовного відображення ».

Червоний - найбільш активний, що створює теплий настрій і ефектні інтер'єри, Використовується при обробці практично всіх приміщень. Однак застосовувати його слід обережно, оскільки він може бути надто збудливим і емоційним. Цей колір більш підходить для загальних кімнат квартири - вітальні, кабінету, камінного залу, передпокою або холу, тобто там, де проходить найбільш активне життя сім'ї. Враховуйте, що приміщення, вирішене в червоних тонах, буде виглядати менше, нижче.

Вдалим і красивим вийде інтер'єр вітальні або кабінету, вирішене в різних відтінках червоного - від блідо-золотистого до темної теракоти, так як поєднання золота з червоним завжди ототожнюється з потужністю, красою, владою.

Червоний разом з синім і жовтим міцно пов'язаний з дитячою кімнатою, веселими іграми та відсутністю буденних турбот. Такий емоційний ефект досягається за рахунок контрастів, але психологи не рекомендують застосовувати його тут занадто активно. У дитячій особливо потрібно знати міру - перебір може викликати роздратування дитини і навіть стрес. Червоний в цій кімнаті прийнятний тільки в якості окремих колірних контрастів, розбавлених максимумом нейтральних і приглушених.

У спальних приміщеннях його теж слід застосовувати обмежено, оскільки у нього сильна енергетика. Дійшовши до спальні, ми не можемо не сказати, що з найдавніших часів колір служить приманкою в любовних іграх, і тут пальма першості належить найромантичнішого кольором - червоним. Не випадково він обраний символом Дня Святого Валентина - Дня всіх закоханих. Однак якщо говорити про інтер'єри, в них романтичний настрій створює не червоний колір, а його рожеві відтінки, від світлих до темних. Рожеві тони володіють, до речі, дивовижну властивість: вони нейтралізують таящуюся у багатьох з нас агресивність.

Безумовно, романтичними можна назвати пурпурний і його лілові відтінки, а також колір граната - в них є пристрасть і непередбачуваність. В романтичну палітру входять також світло-помаранчеві тони - абрикосовий і персиковий, що символізують чистоту почуттів. Звичайно, справа ця багато в чому індивідуальне. Може, комусь сексуальним здається зелений колір. І що тоді робити? А то ж, що і в червоній спальні роблять ...

Червоні тони присутні в так званій інтелектуальної палітрі, тобто вважається, що вони стимулюють інтелект. Правда, мається на увазі не чистий колір, а його відтінки, максимально близькі до кольору природи або складні - скажімо, журавлинний або колір бургундського вина. Помітне поєднання червоного, оранжевого і темно-жовтого заряджає інтер'єр енергією. Перетворюючись в рожевий, червоний стає жіночним, а темніючи - навпаки, мужнім. Змішуючись з жовтим, він перетворюється в веселий оранжевий, а з синім - в таємничий фіолетовий.

Сучасні і цікаві контрастні поєднання, хоча не всякий наважиться на поєднання червоного, наприклад, з блакитно-синім або зеленим.

А ось до поєднання чистих і ясних відтінків червоного з білим і його «родичами» вдаються найчастіше, і майже завжди це виглядає вельми оригінально. Випромінює життєву силу пульсуючий червоний дуже вдало є сусідами з білим, що символізує строгість, чистоту ліній і мінімалізм. Таке поєднання називається королівським. Може бути два варіанти рішення - червона меблі на тлі білих стін або білі меблі на тлі червоних стін. Але в будь-якому випадку червоного кольору має бути менше, щоб «видовищність» не перечила затишку і функціональності простору.

Погляд на цей колір в культурах різних народів неоднаковий. Китайці, наприклад, завжди його любили, вважали символом довголіття і саме з червоної тканини шили весільні сукні для наречених. Стародавні римляни вважали, що червоний колір - символ сили, могутності, влади. Ці асоціації отримали продовження в ритуалах католицької церкви. Червоний колір присутній на прапорах багатьох держав. У сучасній історії він нерідко символізував політичні погляди лівих екстремістів.

Тих, хто закоханий в червоний колір, характеризують як активних і владних особистостей. Вони прагнуть взяти від життя все, що приносить радість і насолоду. «Червоний» людина любить на інших подивитися і себе показати. Він непостійний в особистому житті і завжди сподівається на те, що зустріне когось ще більш підходящого. При цьому вони прагнуть до романтичної любові. Вони мужні, люблять і вміють керувати людьми, швидко і твердо приймають рішення. Таких людей по життю веде цікавість і бажання пережити нові відчуття. Висловлювання і вчинки шанувальників червоного кольору часом випереджають думки. Їм важко стримати свої емоції, тому вони часто потрапляють в конфліктні ситуації.

Сміливі люди цього кольору не бояться. Та, мабуть, трохи їх, сміливих-то. Повністю червоний інтер'єр - явище рідкісне. Але все ж є такі люди, є! Подавай їм все червоне: підлогу, вхідні двері, жалюзі, холодильник, навіть вазу, навіть квіти в ній.

Якщо говорити про стилі, то найчастіше червоний присутній в екзотичних або східних стилях. Наприклад, якщо ви любите культуру далекої і жаркої Мексики, червоний вам відмінно згодиться, кольору там підбирають з теплою частини спектра. Червоний характерний також для стилів ампір, бароко з його пишною чуттєвістю. Колір театрального оксамиту, венозної крові і вогню - інтер'єр майже за Шекспіром. Драматичний колір. Він часто застосовується в інтер'єрах театральних і концертних залів, може бути дуже вигідно і ефектно використаний в барах, ресторанах, дискотеках.

Червоний дозволяє створити безліч ефектів, оживляє інтер'єр, хвилює людину, створює атмосферу теплоти. Але він вимагає від дизайнера відомої сміливості і впевненості в собі. З сильними квітами може працювати тільки віртуоз: найменший промах і палітра буде кричущою. Професіонали зі світовим ім'ям, особливо дизайнери меблів, обожнюють червоний: в їх роботах він часто стає штрихом, який здатний додати інтер'єру шик і розкіш, а самій повсякденній речі - незвичайність. Шкода, що обмежений формат нашої розсилки не дозволяє показати вам безліч дивовижних і прекрасних зразків «червоної» фантазії.

Звичайно, сприйняття кольору у кожного своє, і абсолютної істини тут не існує. Складаючи палітру вашого інтер'єру, не стримуйте себе рамками загальноприйнятих правил - орієнтуйтеся на своє світовідчуття і досвід професіоналів.